1.

Вигляд, що відкривався у кінці низького склепіння, лякав і заворожував одночасно. На дибі висів кремезний чолов’яга дикуватої зовнішності. Жмут волосся на бритій голові безсило звисав, закриваючи чоло. Трохи нижче так само безнадійно висіли довжелезні вуса. Широкі червоні штани підв’язані поясом, над яким лише скривавлене волохате тіло. Руки, зв’язані за спиною, задралися вище голови, плечі вивернуті. На руках він власне і висів, ніяк не реагуючи на удари канчуком, які неспішно і байдуже роздавав йому кат. Саме цією байдужістю той і лякав найбільше. Криваво-червоний його костюм, увінчаний ковпаком із прорізами для очей, здавався цілком природнім у цих обставинах і жодних емоцій не викликав.

Куди страшнішим за ката видавався рудий бородатий чоловічок, вдягнений у дорогий, але заношений каптан, що сидів за столом і киплячим від люті голосом задавав питання. Маленькі свинячі очі гризли жертву, не відриваючись і не кліпаючи. За спиною в нього, у тіні, стояли два стрільці у брудно-червоних камзолах з бердишами. Відчувалось, що їм набридло тримати в руках важку зброю, та і навіщо вона тут, у підземеллі, де обидва бранці однаково зв’язані і безпомічні. Але поставити бердиші зась. Надто вже злий начальник трапився. Як би самим на дибу не загриміти. Загалом, всі вони здавалися зрозумілими. Кат байдуже виконував свою роботу, стрільці нудьгували і чекали вечора, мріючи повернутись додому, бородатий чоловічок ярився, бо в’язень мовчав. А в’язень мовчав, бо не приходив до тями. Але щось не давало спокою. Спочатку хлопець подумав, що це страх, цілком природній у його становищі. Адже він – наступний. Але ж ні. Перший переляк вже пройшов, адже від арешту минуло більше тижня, а справжній страх прийде потім, на дибі. Щось ішло не так.

Продовження на http://www.mytus.net/index.php/prose/wind-of-fate-...

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація