У світлі прийняття ЗУ «Про освіту» знову постає питання фінансової незалежності закладів освіти. Чи дійсно з прийняттям нового закону заклади освіти, зокрема загальноосвітні заклади, стануть незалежними?

При вивченні нормативно-правової бази зарегульованість навчального процесу і всього, що з ним пов’язано, вражає (МОН, Верховна Рада).

Але крім навчального процесу (який забезпечується в неповній мірі), ще є і господарські потреби закладів. Відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» за П.20 … Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ.

Ось це «господарське утримання установ» і є зазвичай те, на що «просять» гроші у батьків. Починаючи з паперу , заправок картриджів, ламп освітлення , посуду, перевірки вогнегасників, лічильників і закінчуючи ремонтними та аварійними роботами. Чи повинні батьки утримувати освітні заклади? Хтось чув, щоб у Верховній Раді чи міськвиконкомі збирали гроші на ремонт труб чи заправку картриджів?

В новому ЗУ «Про освіту» читаємо:

Стаття 25. Права і обов’язки засновника закладу освіти.

6.6. Засновник закладу освіти зобов’язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

І тут ми підходимо до головної проблеми з господарчим забезпеченням закладів освіти - відсутності зрозумілих нормативно-правових актів з регулювання цих питань. Звичайно, є ДСанПіНи та інші документи, в яких є непрямі норми, але вони занадто завуальовані. Мінімальні нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчальних закладів повинно напрацьовувати МОН.

Постанова КМУ від 16 жовтня 2014 р. № 630 Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України.

3. Основними завданнями МОН є:

… 20) здійснює нормативно-правове та навчально-методичне забезпечення функціонування навчальних закладів;

… 65) бере участь у визначенні мінімальних нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних закладів.

Звичайно, їх можуть прийняти і на місцевому рівні, але якщо вони різнитимуться по регіонах, то це означатиме, що ми надали нерівні умови для отримання освіти дітям з різних регіонів.

Постає питання, скільки потрібно на це грошей і де їх взяти? Держава визначила, скільки може витратити на освіту.

ЗУ «Про освіту». Стаття 78.Фінансування системи освіти

Держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Але ще є Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-4/2004.

У своєму Рішенні Конституційний Суд України розглянув питання «доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах». Якщо безоплатність дошкільної, професійно-технічної, вищої освіти означає можливість безкоштовного здобуття саме освітніх послуг в межах визначених конституцією, то повна загальна середня освіта є обов'язковою і безоплатною, а витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі:

  • безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою статті 53 Конституції України (254к/96-ВР);
  • виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України (254к/96-ВР), за якими повна загальна середня освіта є обов'язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Коли нам розповідають, що грошей на все не вистачає, чомусь ми забуваємо про пріоритетність. Як всі Президенти України, так і місцеві чиновники розповідають, що освіта молоді - це найголовніше для країни. Потім вони купують дорогі автомобілі, роблять бенкети за державний кошт, витрачають державні та місцеві бюджетні кошти на свій розсуд. Хіба чиновники можуть змінювати Конституцію України під себе?

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим. Пропоную як батькам, так і освітянам згуртуватись і домогтися прийняття норм забезпечення на господарські потреби закладів освіти та забезпечення навчально-виховного процесу. Правильно, на мою думку, було б, щоб такі мінімальні норми розробило МОН. Враховуючи різні потреби закладів, різний стан споруд, регіональні особливості і академічну автономію, прорахувати кількість всього необхідного важко. Можливо, краще буде закласти на господарське утримання установ та забезпечення навчально-виховного процесу відсотки від кошторису закладу (наприклад, 5%), які розподілити по кодах видатків (КЕКВ). Варіантів вирішення цього питання може бути досить багато, якщо підійти до нього професійно.

Це потрібно зробити обов’язково, щоб вже назавжди минули часи, коли освітяни вимушені ходити з простягнутою рукою.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація