Зараз намагатимусь без мату. Хоч стриматись важко. Тому порахую до 10 і напишу невеликий вступ.

Я народився і виріс в селі, а всі мої родичі до n-го коліна працювали «коло землі». А, як відомо, хто паше, на тому і їздять. Це я до того, що селянство в нас завжди любили «нагнути».

За примітивніших часів — кріпацтво, за союзу — паспорти не видавали, а за новітньої української історії позбавили конституційного права розпоряджатись приватною власністю — земельними паями.

«Душу і землю не продають» — пафосно заявив якийсь креативний мудак із міста. А давайте так: «квартиру і душу не продають», «машину і душу не продають». Не будемо дискримінувати громадян за майновою ознакою, адже всі ми рівні перед законом.

А найбільше бісить те, що право розпоряджатись майном селян, вирішують і схвалюють в своїй більшості ті, хто до нього жодного відношення немає.

От і наша вічно друга на політичній дистанції Юля вчора заявила: «Ми захистили національний скарб — українську землю! Парламент ухвалив закон про продовження мораторію на продаж сільськогосподарської землі.» https://www.facebook.com/YuliaTymoshenko/posts/209...

Ви не землю захистили, ви мільйони людей в 21 столітті перевели у другий сорт, позбавивши їх права на повноцінне володіння приватною власністю.

Якщо б ви хотіли захистити землю і права селян — то потрібно починати законодавчу та інституційну підготовку до запровадження ринку землі, а не в сотий раз мораторій продовжувати.

P.S. Не маю прямого «шкурного» інтересу в темі, не є власником земельного паю і, сподіваюсь, найближчими десятиліттями таке право не успадкую.