Ми так потребуємо змін. Ми так хочемо бачити зміни в нашій країні. Ми сліпо віримо в те, що ті самі люди, яких ми вибираємо з року в рік змінять наше життя. Тобто ми все ж сподіваємося, що люди змінюються ? Дивно правда, а чи готові ми змінитися самі? Чи готові ми взяти на себе відповідальність ? Чи готові робити вчинки свідомих громадян? Думаю , що ні, не готові. Насамперед змінюватись. Навіщо, адже нас все в собі влаштовує. Це хай там хтось змінюється .
Для мене така точка зору дивна. Адже ми люди, ми потребуємо росту, змін.
І ми,насправді, змінюємося постійно. Ось гарненькі малюки перетворюються в смішних підлітків, а потім в статних людей і т.д. Змінюється не тільки фізичне тіло, змінюється і характер. З веселої людини може вилізти похмура, потім якась саркастична, а згодом зовсім тиха. Але все ж з роками люди змінюються в гіршу сторону. А все тому , що розвиватися та рости дуже важко, а деградувати легко. Важко збагнути, що як би нам того не хотілося , але все змінюється , бо час йде завжди, незалежно від того, бадьоро ви крокуєте або вирішили взяти перерву. Зупинок не буває. Процес ніколи не зупиняється. Ви або крокуєте вгору, або вниз. Або ростете, або деградуєте. Бувають моменти, коли зміни непомітні для ока, але це не означає, що поки ви читаєте ці рядки, ви не стали старше. І це лише пара хвилин, а так проходять роки ...
Ми стаємо старшими, але залишаємося дітьми, але не в тому сенсі, що залишається грайлива безпосередність, а у відсутності відповідальності за своє життя (в усьому винні обставини), капризи (мені всі винні), вимога любові від оточуючих (якщо він мене любить — тоді і я його) і головна ознака того, що у людина виросла тільки тілом, а не її свідомість — це нескінченна, пронизлива і душогубна жалість до себе з приводу і без. Повторюся: з приводу і без, так як для дійсно дорослої людини навіть реальний привід ще не привід себе жаліти.
Процес дорослішання — це самостійна робота, яка стартує, як правило, з розуміння, що ти до неї по-справжньому ще не приступав (навіть незважаючи на солідні роки або купи прочитаних розумних книг). І та самостійна робота тривала завжди , і тільки від тебе залежить , як ти з нею справляєшся , як ти її виконаєш. Головне, щоб було виконане основне наше завдання в розвитку: почати дорослішати, розумнішати і усвідомлювати.
І якщо ти не почнеш змінювати себе усвідомлено, це буде відбуватися на підсвідомому рівні. Наше оточення впливає на нас куди більше, ніж можна уявити, інші зроблять ТВОЄ життя на свій смак та за своїми правилами.
До тих пір, поки ти живеш тільки похвалою або критикою інших людей, ти не керуєш своїм життям. Поки рівень усвідомленості і здатності самому виносити вердикти «правильно-неправильно», «добре-погано» не дійде до керованого рівня нічого не зміниться .
Нельсон Мандела, колись сказав : «Не так вже складно змінити суспільство — складно змінити себе» , тому кожного ранку беручи до рук чистий аркуш нового дня, не переписуйте вчорашній невдалий досвід ,пишіть щось нове , почніть з себе.
