Контроль, можливості блокування та управління свідомістю населення країни-супротивника мають за кіцеву мету забезпечити безперешкодну політичну та економічну експансію на її географічну територію. І у випадку якщо інформаційна обробка духовної сфери є успішною то у військовому вторгненні необхідності немає.

Оскільки ми ні на кого й ніколи нападати не збиралися то й такими категоріями ніхто собі особливо голови не забивав. І навіть навпаки, перед війною, за багато років супервідкритості нашого інформаційного, культурного та інших просторів ми самі на «блюдце с галубой кайомачкой» вже фактично були поклали ворогу ключі від нашої Незалежності.

І лише Революція Гідності поламала результати багаторічних зусиль ворога, щодо нашого м'якого поглинання та змусила його перейти до безпесередньо військових дій як вже до єдино можливого на його думку варіанту відкусити хоч щось. .

Треба сказати, що єдиний культурний простір та близькість української та російської мов зіграли не на нашу користь саме тому, що в нас ніколи не стояло питання, а що ми в глобальному плані можемо протиставити ідеї «русскаго міра»? Мало того, ми ментально настільки завжди були зациклені виключно на власних хуторах, що за всю нашу новітню історію питання експансії українства куди би то не було, навіть і не стояло на повістці дня.

Тай вцілому за часів Незалежності на жаль в Україні довгий час взагалі були звернуті національні пріоритети як такі, а за загальнонаціональні видавалися групові інтереси тієї чи іншої олігархічної групи.

Майдан на якийсь час вивів нас зі стану анабіозу та дав змогу Україні перехопити ініціативу, але тільки на короткий час. На жаль ми так і не змогли створити дійсно надійні запобіжники широкоформатного ворожого втручання в наш інформаційний простір. Зрозуміло, що говорити в сучасному глобальному світі про якусь можливість повного суверенітету інформаційного простору напевне не можна, однак щодо держави-агресора та всього його ідеологічного інструментарію, підхід таки має максимально жорстким.

Тому, що ворог та його «п'ята колона» вже оговталися і не сплять. І глибинною метою того безпрецендентого інформаційно-психологічного впливу з боку ворога на українську людину, який ми спостерігаємо крайнім часом, є створення емоційного дискомфорту, сіяння страху, невпевненості та відчаю і як наслідок через порушення соціальної чи духовної цілісності людини переорієнтація її на інші ставлення до подій. «Путін – хуйло» вже й ніхто не кричить, а натомість ми знову з лупцюємо одне одного.

Нічого не роблячи чи постійно захищаючись ми завжди на крок відстаємо. І навпаки, як тільки ми починаємо грати першими то починаємо вести. Мовні квоти на радіо та телебаченні, заборона ввезення друкованої продукції, заброна в'їзду одіозним діячам культури і тому подібне – це дуже недемократичні, але дуже правильні кроки і їх треба робити й надалі. І не тільки їх.

Нації рабів з ідеологією «Русскаво міра», світло Українства — ідеології вільних людей-господарів своєї долі, треба протиставляти агресивніше. А міфи про «миадіннарот» та «мишєбратья» мають бути об'єктами атак завжди, тому що віра в те, що вони від нас відв'яжуться самі по собі це Утопія.

Найкращий захист це напад. Пора нападати.