За тихе та спокійне буржуазне життя якого так хоче більшість українців, нам завжди доведеться доплачувати великим військовим податком.

Адже ніхто не змінить того, що зі Сходу у нас сусідом завжди буде ведмідь з гранатою в руках і навіть зміна в них нинішньої влади, яка я вірю обов'язково відбудеться, в стратегічному плані особливо нічого не змінить, адже твердження про те, що російський лібералізм закінчується там де починається українське питання вже стало аксіомою.

Вірити до моменту нашого вступу до НАТО в реальність застосування щодо нас якогось механізму колективної безпеки, після провалу Будапештського меморандуму це означає обманювати самих себе.

Ворог наш та його потенціал відомі та персоналізовані і відповідно до війни ми маємо бути готові саме з ним та його потенціалом. І ворогу абсолютно «до лампочки» всі наші труднощі.

Нам з цим жити і тому аби в майбутньому у прийдешних влад не було спокуси знову за рахунок оборони закривати якісь інші дюрки, було би дуже логічно конституційно закріпити, що чисельність ЗСУ не може бути менше ніж 200 тис осіб бойового складу, а видатки на оборону не можуть бути меншими за 5% ВВП.

Більшими так, меншими ні. Захист Незалежності річ дуже дороговартісна і це мають всі сприймати з розумінням.

Але чи є у нас в нинішньому складі ВР більшість здатна на це? І сам перед чи є у нас хоч якесь сформоване чи хоча б якось оформлене військове лоббі аби просувати необхідність такого рішення?