site.ua
viktor.halasiuk
Віктор Галасюк
член клубу

Центральна тема Світового економічного форуму-2016 у Давосі – Четверта Промислова Революція. Кожна країна шукає своє місце в майбутньому. В майбутньому виробництва, інновацій, технологій.

Економіка та промисловість України залишились десь в другій половині 20 сторіччя. Українці бідніші за сусідів в рази. Тож потрібна не стабілізація і еволюція, а радикальна трансформація – якісний стрибок, справжній фазовий перехід.

Як зробити це, заручившись підтримкою міжнародних партнерів? Як же здобути цю підтримку і по-справжньому спрямувати її в інтересах України та українців?

Якби я був Президентом України і поїхав на Світовий економічний форум-2016 у Давос, я б:

1)
Не просив би грошей, а пропонував би що Україна може дати світу. Показав би чим ми українці можемо бути корисні іншим країнам.

Україна може стати успішним регіональним і навіть глобальним медичним, "айтішним", біотехнологічним та транспортно-інфраструктурним хабом. Міжнародні клініки, лабораторії, центри розробки спеціалізованого програмного забезпечення, дата-майнінгу, аутсорсингу бізнес-процесів, високотехнологічне виробництво в цих сферах, а також потужні морські порти, корпоратизована залізниця та відновлені аеропорти, наближені до ЄС – все це має глобальну перспективу і може успішно розвиватись в Україні. Для цього є реальні умови – якісна освіта, наукові школи, вже відомі в світі компанії та дослідницькі центри, талановиті інженери та патріотично-мотивована українська молодь, що не виїхала ще з України, як би її не спокушали «довгим доларом чи євро».

Я пообіцяв би, що ми додатково забезпечимо необхідні умови, яких поки не вистачає та які є критично важливими: захист інтелектуальної власності, зняття бюрократичних бар'єрів та обмежень, встановлення податкових стимулів, а також гарантуємо повний державний патронат – забезпечимо "зелений коридор" для міжнародних інвесторів.

Запевнив би, що українська держава сама готова виступити партнером створення цих науково-дослідних та виробничо-сервісних кластерів, інтегрованих в глобальні ланцюги створення доданої вартості, надаючи необхідні ресурси за моделлю державно-приватного партнерства.

2)
Не розповідав би про "успіх реформ", а показав би простий план соціально-економічного розвитку, модернізації країни, як говориться, "з висоти пташиного польоту". Продемонстрував би чим він вигідний іншим країнам-нашим партнерам, глобальним корпораціям, світу в цілому.

Адже розбудова успішної, фінансово стійкої та економічно спроможної України – це велика можливість. Це Win-Win історія – і для українського суспільства і для наших закордонних партнерів.

Історія сміливого розвитку України вигідна:

і великим міжнародним компаніям – економічно як можливість для інвестування і атракції талантів, та нова виробнича й інноваційна платформа з понад 40 млн жителів у серці Європи;

і іншим країнам світу – геополітично як стратегічний форпост тисячолітньої західної цивілізації на сході Європи, як запобіжник непередбачуваної масштабної міграції та соціально-економічної нестабільності, які матимуть місце у разі відсутності справжніх реформ;

і українському суспільству – цивілізаційно і прагматично як джерело зростання добробуту, самоповаги та успішної самореалізації нації у глобальному висококонкурентному світі.

3)
Показав би, як інші країни можуть пришвидшити шлях радикальної трансформації України від пострадянської бідної, але освіченої країни, до країни модерної і вигідної глобальним партнерам.

Я би показав закордонним партнерам, як вони можуть взяти участь в проекті "Україна", щоб створити собі нове цікаве й вигідне поле для "цивілізованої гри" (політичної, економічної та ін.) в центрі Європи та на новому "Шовковому шляху". Не тільки надаючи технічну допомогу та допомагаючи кваліфікованими порадами, а й реально списавши Україні частину непід'йомних для обслуговування боргів та формуючи міжнародну коаліцію для фінансової підтримки модернізації України, реалізуючи по відношенню до України дієвий сучасний План Маршалла.

Гадаю, прагматичні світові лідери пристали б на мої пропозиції, хоча б частково. Хіба я не правий? І хоча Радикальна партія, яку я представляю, пропонує такі підходи, механізми і рішення вже дуже давно, українська влада, на жаль, до них досі не дослухалась.

www.facebook.com/Halasiuk