Як назвати тих «єврооптимістів» та євробюрократів, які на словах за євроінтеграцію України, а справами штовхають нас на узбіччя?
Переконуючи, що преференції для української промисловості це зло, а «вільна торгівля» сировиною — благо... Що багатомільйонна еміграція талантів і робочих рук з України це не катастрофа, а омріяна «свобода».... Що корупцію можна подолати через антикорупційний суд, а не через викоренненя масової бідності та беззаконня.... Що євроінтеграція це сліпе «виконання зобов'язань перед ЄС», а не наближення добробуту українців до європейського.... Що за кредити, які називають «макрофінансовою допомогою», можна здати будь-які національні інтереси.... Що не бути васалом Брюсселя значить бути васалом Москви.... Що Європа, а не Україна «донор».... Що продовження «співпраці з МВФ», а не радикальна зміна економічної моделі здатна витягнути Україну та українців з прірви.....
На жаль, багато хто ззовені вважає, що ослабленій російською агресією Україні можна вказувати, що робити з мовою, землею, лісом-кругляком, медициною, промисловістю та ідеологією.
Партнерство — це спільний розвиток, посилення один одного, Win-Win! Варто відкрито нагадати про це Послу ЄС Хюгу Мінгареллі та деяким космополітам в Україні, які виступають проти нашого з Олег Ляшко законопроекту «Купуй українське, плати українцям!».
Євроінтеграція — те, що несе добробут та перспективу, а не бідність та зневіру українцям!
