На мій пост про небезпеку операції по Кримському каналу відреагувало кілька впливових і розумних людей. І їх реакція викликала у мене повний шок. Основний їх аргумент: ми в це не віримо, Росія не захоче погіршувати стосунки із Заходом.

Я розумію, що час гоїть рани шляхом відбиванням пам'яті, але не зі всіма це стається. Пам'ять може відбити на стільки, що люди в Україні розповідають про 2020, як найгірший в історії. Для мене найгіршим був, і дай Бог, щоб залишався — 2014. Це, в тому числі був рік, коли самодурство влади стало основою наших поразок. І саме подібне самодурство я бачу зараз.

Логіка самодурства в тому році на найвищому рівні виглядала так: ніхто не дасть їм забрати Крим, США і татари цього не допустять — ой. Не буде ніяких бойових дій на Донбасі, це все відволікання уваги від Криму — ой. Росіяни не будуть відкрито допомагати бойовикам, перекриємо кордон і все — ой. Вони не ввійдуть, ніхто їм не дозволить — ой.

Досвід того страшного року в нашій історії виявив дві світоглядні проблеми мислення еліти:

1. Віра в те, що є щось що Путін зробити не може

2. Віра в те, що Захід може його зупинити.

По-першому. Саме наявність віри, а не відсутність розрахунків є свідоцтвом відсутності політики як такої. Влада має спиратись не на віру, а на розрахунки. Так, зрозуміло, що окупація Криму без забезпечення його водою — не завершена. Спроби росіян зробити це без каналу — провалилися. Отже, як їм вирішувати це питання? Тут є кілька сценаріїв:

1. Підіграти Зеленському з перемир'ям, в обмін на вирішення питання води. — сценарій провалився. Зеленський не виконав скоріше за все обіцяні Єрмаком кроки

2. Надавити на Зеленського погрозами і ескалацією. — цей сценарій скоріше за все буде зараз запускатись. Але, з огляду на критичний брак часу, смисла в ньому може не бути.

3. Провести військову операцію по захопленню каналу — виглядає як найбільш логічний сценарій. Потрібно розуміти, що Путін вирішує питання Криму на сотні років, а не тимчасово. І без води — це питання буде залишатись не вирішеним, а отже залишатиме ризики втрати його.

По другом. Вже всі забули «глибоко стурбовані»? Якщо ви вірите, що Захід може зупинити Путіна, то може ви навіть знаєте як? Чи піде Захід на військову конфронтацію з Путіним через водоканал — ні. Чи надасть Захід Україні сучасне озброєння і військову підтримку — ні. Не надасть, тому, що ще в 14 році вони сказали, що не можуть надати нам таку допомогу, оскільки в Генштабі повно російських агентів, і таким чином росіяни отримають доступ до секретних технологій. То ж, що зробить захід? Відключить від Swift? Ок, а гроші за газ і нафту будуть готівкою возити? Абсурд. Зменшить купівлю газу і нафти — так, через 10 років.

Єдине, що зробить Захід — це розширить перелік санкцій іменних при чому. І все. Наскільки це боляче для Путіна? Ну, давайте глянемо. Ми опублікували доповідь «Смерть Путіна», і там дуже хороший економічний аналіз. Так-от, на відміну від нас, Путін всі ці роки робив реальні економічні реформи. Таке враження, що це він хотів вижити, а не ми. Тому РФ сьогодні на 28 місці по легкості ведення бізнесу, в 13 — була на 92. Російський експорт сьогодні відновився і за прогнозом перевищить до кризовий 2014 у 2024. Золотовалютні резерви вже перевищують до кризовий рік. Більше того, вони поставили амбітні цілі зменшити частки газу і нафти в доходах, і провели ряд структурних реформ для цього, які вже дали результати: доходи повязані з внутрішним виробництво виросли на 7%, і зменшення імпорту на 2%.

Санкції взагалі викликають сміх, коли дивишся як будується Північний Потік 2, якого вже 2 роки як мало не існувати.

Тому Путін вдарить. Він обов'язково вдарить, коли побачить, що досягнути цих цілей легшим шляхом — не виходить. Бо Путін не займається вірою, а розрахунками. А йому не може вийти, бо пустити воду в Крим для нас — це попрощатись з ним. Тому першочергове і далеко не єдине, що треба зробити — це перетворити канал на «Сталінград». Забудувати настільки сильну оборону, наскільки це можливо.

Хоча навіщо, щось робити, коли віриш, що все і так буде добре?Саме так все і було в 2014му.