site.ua
vasiliy.vlasyuk
Alter ego
новачок

Напередодні страшної загрози, що насуне на Київ 12 червня, ресурс вирує суперечками. Зіштовхуються полярні думки, сиплються звинувачення й образи, іскри летять – ну, прямо «ідьот война народная, священная война».

Один пояснює, чому він піде на "Марш рівності", другий – чому не піде. Один звертається до патріотичної риторики, приправленої посиланням на традиції мудрих предків, другий закликає увімкнути власний розум і подивитися з точки зору людяності. Той говорить про права людини, а той – про своє право не бачити цієї «гидоти». Дехто звертається до логіки й фактів, дехто апелює до глибинних інстинктів і обурюється протиприродністю самого «процесу». Хтось лякає страшними наслідками толерантності до «під#арасів», а хтось вишуканим стилем, зриваючи аплодисменти публіки, пише прикольний фейлетон, апелюючи до вічних сімейних цінностей і священних традицій, до теорії змов (геї, мовляв, використовуються в якості агентів однієї сусідньої держави), стібаючись над збоченцями, що незрозуміло з якої біди («і чого їм тут не вистачає, хто їх утискає, хто переслідує?») вирішили похизуватися своїм «довбанням у зад» у час, коли в країні війна.

Це взагалі вічна тема, яка час від часу спливає на різних форумах. Причому, на одного дописувача, що пропонує вдумливо розглянути тему, зазвичай припадає по двадцять-тридцять опонентів, які пропонують розстрілювати, палити живцем, використовувати осіб з нетрадиційною орієнтацією для розмінування мінних полів, або просто «жопами их на кол – чтобы хоть через жопу до них дошло». А Анатолій Шарій (ще до його втечі до Мордору) на сайті Дурдом колись заявив, що «під#расню» слід душити у зародку: підлітків, з гомосексуальними нахилами, треба відводити в ліс і там кидати – «они же животные, так пусть и живут в лесу среди себе подобных».

Треба сказати, що на нашому ресурсі риторика навіть найбільш радикальних авторів все ж не така кровожерлива. Може тут публіка більш ерудована й інтелігентна? Думаю, все простіше: статті тут пишуть люди, для яких важлива репутація і добре ім'я, так що доводиться стримуватись, вдаючи толерантність, хоча в інших умовах, у «своїй компанії» висловились би про «під#расів» інакше. До речі, пересічні коментатори статей набагато менше обтяжують себе подібними умовностями. А якби була можливість коментувати анонімно, думаю, коментарі мало відрізнялись би від вище наведених. Українці багато в чому відрізняються від ватопітеків ментально, вони більш м'які і не такі нетерпимі до несхожості. Саме тому ми не «адіннарод». Але, на жаль, тільки не в цьому питанні. Відношення до «під#расів» в Україні таке ж агресивно-нетерпиме, як і у Ватостані (кажу як людина, що прожила там багато років).

Це, якщо хтось не зрозумів, до питання про «і чого їм тут не вистачає, хто їх утискає, хто переслідує?». От, наприклад, щодо лукавого стьобу про «невже у нас бідних геїв і з роботи виганяють, і в ресторани не пускають?»: гей – претендент на вакансію в Україні дійсно має ті ж шанси, що й його гетеросексуальні конкуренти (з поправкою, звісно, на професіоналізм, досвід і т.п.). Але лише до моменту, коли надумав би сказати на співбесіді, що має нестандартну сексуальну орієнтацію і не збирається її приховувати… Хотів би я після цього глянути, чи багато роботодавців йому не відмовлять? А якщо про свою нестандартну орієнтацію оголосить вже працюючий спеціаліст? Ви правда впевнені, що ніяких санкцій не послідує, а колеги по роботі не змінять свого ставлення до нього?

Те ж саме в ресторані чи в кафе. Як зреагувало б більшість наших людей, якби адміністратор шикарного кафе сказав, що зараз вільних столиків немає, але якщо вони хочуть – можуть повечеряти за одним столиком он з тими двома панами-гомосексуалістами?

Висновок: права «сексуально нетрадиційно орієнтованих людей» в Україні не порушуються, доки вони не афішують свої погляди й уподобання, ховаються по кутках і мовчать в ганчірочку («традиційно орієнтовані» можуть спокійно демонструвати свої уподобання). Дивно, правда, що декого з «нетрадиційних» таке «неутискання» їхніх прав і таке відношення до них, як до недолюдків, може ранити й обурювати?

Сам я теж колись належав до тих, хто плювався від «підарів» і реготав над їхніми «висмоктаними з пальця проблемами». Поки не вирішив отримати другу, психологічну освіту. В ході навчання й вивчення спеціальної літератури зі здивуванням побачив у новому світлі цю специфічну особливість, яка у колишньому СРСР з подачі Сталіна вважалась хворобою і (одночасно!) злочином і яку часто інкримінували тим, хто чимсь прогнівив владу і чию репутацію хотіли назавжди знищити. Після розпаду «союза нєрушимого» стаття 121 була виключена з кримінального кодексу в Україні (в 1991), а потім і в інших колишніх союзних республіках (в Росії – в 1993).

А я, почавши вести психологічні консультації, зіткнувся з цією темою на практиці… Займаючись психотерапевтичною роботою, психолог змушений вдаватись до так званої емпатії – свого роду «вживання в шкуру» клієнта. Так от, після кількох консультацій з такими людьми мене більше не звеселяють прикольні анекдоти «про підарів». Не думаю, що форумні радикали здатні уявити пекло, яке мучить душі цих людей. Пекло, в якому вони не винні. Пекло, від якого не втечеш. Пекло, за яке їх ще й додатково карають. Борі моісєєви та їхні українські аналоги – не показник, то поодинокі індивіди, що знайшли свою комфортну нішу. Всі інші не тільки не отримують якихось дивідендів зі свого статусу, а живуть саме в пеклі. Не всі витримують, відсоток самовбивств значний. Один з таких моїх клієнтів, а потім його друг наклали на себе руки (самоотруєння і стрибок з вікна).

Хоча я ще ні разу не переконав подібними аргументами нікого з радикальних форумних борців проти «гомо-загрози». Бо біда не в тому, що найрадикальніші рішення (розстріляти, спалити, зігнати всіх в одне місце і скинути атомну бомбу) пропонують зазвичай люди з нульовим знанням проблеми, а в тому, що вони принципово не бажають її знати. Складається враження, що вони бояться дізнатись правду. Бо раптом дізнаєшся – і виявиться, що все не так, як думалось, що насправді ці люди заслуговують іншого відношення, і якщо бути логічним, то це, можливо, навіть доведеться визнати? І що тоді про мене подумають? А як я взагалі буду тоді виглядати – прихильником під@расні, захисником «голубців»? …ля, ганьба яка! Тільки не це! – краще не бачити не чути, не знати, менше знаєш – краще спиш.

Так маленькі діти, коли кажеш їм щось неприємне, таке, що спростовує їхнє переконання, закривають очі, затикають пальцями вуха ще й починають голосно кричати чи гудіти – щоб заглушити неприємні слова. Але принаймні вони це роблять відкрито, не маскуючи красивими аргументами. Які насправді ніякі не аргументи, а міфи. Міфи ці однотипні, і всі спростовуються фактами.

Один з таких аргументів-міфів – аргумент про протиприродність гомосексуальних відносин: «це протиприродне збочення, потворність, що йде проти самого життя, бо ж природою призначені специфічні чоловічі і жіночі ролі, на цьому тримається життя».

Взагалі, фразочкою «природою призначено» в різні часи що тільки не виправдовували: і жінкам дозволяється тільки «кіндер-кірхен-кюхен» (бо так, бачте, «природою призначено»), і неповноцінним» расам належить тихенько в резерваціях мовчати в ганчірочку, поки білі хазяї панують світом (бо теж так «природою призначено»), і людям не варто винаходити автомобілі й літаки, бо їм «природою призначено» ходити по землі пішки. Чомусь тільки рідко зустрічаються ті, хто протестує проти лікування, коли тяжко захворіє чи відмовляється від операції після аварії – бо ж їм «природою призначено» вмерти.

І що ми можемо знати про плани Природи, про те, що і для чого вона призначила? Фактом є те, що гомосексуальна мутація є і в тваринному світі, і серед людей, що вона не зникає тисячоліттями і продукується з покоління в покоління, що вона у різних суспільствах на різних континентах тримається на рівні – від 1 до 10 відсотків, які включають власне гомосексуалістів і бісексуалів (цей відсоток трохи вищий у чоловіків і нижчий у жінок). Для України це від 400 тисяч до 4 мільйонів. Ні середньовічні «лікування вогнищем», ні крематорії при Гітлері, ні радянські психушки і тюрми, ні розправи в ряді ісламських країн, ні ворожість обивателів до цих людей не змогли викорінити «напасть» - вона, як гідра, відроджується знову й знову. Згідно теорії еволюції це означає лише одне: така мутація іноді буває корисною для виду, тому Природа не знищує її, а тримає «про запас».

В чому її користь? – та бог його знає! Можу висловити припущення, що грунтується на висновках психології творчості: поєднання чоловічих і жіночих психологічних особливостей, свого роду андрогінна комбінація сильних сторін кожної статі позитивно впливає на креативність (яка еволюційно корисна для виду). Дійсно, величезний відсоток талановитих і геніальних людей, яких не викреслиш з людської цивілізації, мали гомосексуальний чи бісексуальний радикал. Не думаю, що людській цивілізації пішло б на користь, якби її рухали такі «мислителі» як вищезгаданий Анатолій Шарій, а не такі з його точки зору «животные», як Мікеланджело, Френсіс Бекон, Шекспір, Чайковський, Алан Тюрінг.

Другий з найпоширеніших «аргументів»: «Гоміки не народжують дітей, і це знищує націю, а якщо дати їм волю, вимре людство». Як мінімум 90% причин «втрати потомства» – це контрацептиви (протизачаткові засоби, спіралі, презервативи) + аборти + безплідність + небажання людей заводити дітей з різних міркувань (наприклад, економічних чи кар'єрних). Може тоді логічніше задля порятунку нації від вимирання не з «гоміками» воювати, а саджати за аборти і використання презервативів, заборонити безплідним вступати до шлюбу, ввести мораторій на підвищення по службі до народження дитини, бездітних жінок не приймати до вишів, а до кожної пари під час траху приставити державного наглядача – щоб не сачкували?

До того ж, природа незрозумілим поки що чином сама убезпечує людство від вимирання, вмикаючи компенсаторні механізми: нерідко країни з найбільшими практичними свободами для гомосексуальних стосунків (Алжір, Туніс та інші) відрізняються якраз дуже високою народжуваністю.

А я все згадую, як той хлопець, що наклав на себе руки, з біллю питав на консультації: «Чому одне чмо все життя трахається собі в своє задоволення з презервативом (бо дітей не хоче), інше робить аборти, ще одне проспиртоване тіло плодить даунів, яких потім здає в Дитбудинок, а мені вони всі бажають смерті за те, що я знижую демографію?». І що я міг відповісти?

Ще один «аргумент»: «Гомосексуалізм – це патологія, до якої треба не ставитись толерантно, а лікувати, можливо – примусово». Ну що ж, давайте про патологію.

У деяких країнах вважати себе атеїстом - патологія, що несе страшну загрозу суспільству, а в інших байдужість до ісламу - хвороба, що лікується позбавленням життя. У деяких недостатньо інтенсивний плач за черговим померлим великим кормчим – серйозне захворювання, що лікується тільки виховним концтабором. А сумнів у правоті живого кормчого – така страшна патологія, що може бути вилікувана тільки розстрілом з гранатомета.

Кілька століть тому руде волосся чи ліворукість могли визнати патологією, яку лікувала інквізиція. Ще зовсім недавно страшною патологією вважалась мастурбація (вона, мовляв, спричиняє недоумство), а у середні віки хлопчиків з цією патологію лікували на вогнищі живцем.

У деяких ісламських країнах відкрите жінкою обличчя – жахлива патологія, що загрожує суспільній стабільності, і лікується смертю. В інших чудових країнах згвалтована жінка вважається настільки патологічно нечистою, що її забивають камінням (причому, свої ж, родичі).

Один час подекуди будь-яка сексуальна позиція, окрім «місіонерської», вважалась патологією. Церква однієї сусідньої країни вважає позицію «жінка зверху» таким страшним збоченням, що його треба спокутувати постами й молитвами на протязі року. А в деяких місцях навіть злягання голими подружжя в одну постіль – страшна патологія і загроза суспільній моралі, тому діти робились через дірку в простирадлі між ними.

А ще в одній країні багато хто впевнений, що вважати себе українцем, тобто представником неіснуючої нації, – то душевна хвороба. Що виступати за незалежність України – груба патологія, яка несе страшну загрозу людству, і тому потребує принаймні ізоляції. А представник неіснуючої нації, що бореться за незалежність неіснуючої країни проти братніх російських військ – то настільки небезпечна патологія, що лікується тільки евтаназією.

Скільки цих загрозливих патологій у світі, мамадарагая! Одні змінюються іншими.

А от гомосексуалізм, як визнають зараз найавторитетніші світові асоціації психологів і психіатрів, це не захворювання, не варіант божевілля, не патологія. Це відхилення від норми (якщо нормою вважати притаманне більшості), що лежить у рамках здорових реакцій. Це мутація, як, наприклад, високий інтелект, надзвичайно розвинена пам'ять чи унікальна креативність.

Серед спеціалістів досі немає єдності по питанню, наскільки це від генетики, а наскільки - від оточення й виховання. Вольовій саморегуляції, переробці чи корекції практично не піддається. А сенсаційні повідомлення від церковних та квазінаукових організацій про фантастично дієві методи «лікування від гомосексуалізму» щоразу виявляються фейком при серйозній перевірці незалежними професійними експертами.

Сумний жарт природи ще й у тому, що ніхто не може бути гарантованим від того, що його дитина не виявиться «такою». Одного такого батечка спостерігав: теж «сжечь-расстрелять», і повний ступор, коли виявилось, що його син - з «таких». Тут їх радикальний запал кудись дівається. Я не бажаю такого нікому, але якби, не приведи Господи, діти чи внуки тих форумних радикальних борців з «гоміками» виявились «такими», хотілося б подивитись, як би вони взялись «розміновувати ними мінні поля», саджати «жопой на кол» чи відводити їх в ліс, щоб покинути серед диких тварин.

Інші аргументи-міфи настільки ж переконливі. Наприклад, «геї розносять СНІД». Не маю зараз даних по Україні, але ось, наприклад, звіт за 2013 р. Спеціалізованої науково-дослідної лабораторії по профілактиці і боротьбі з СНІДОМ ФГУН Центрального НДІ епідеміології Росії про долю різних факторів у поширенні СНІД (не думаю, що українські дані кардинально відрізняються): вживання наркотиків за допомогою нестерильних інструментів - 57,9 %; гетеросексуальні контакти - 40,3 %; а от гомосексуальні контакти – трохи більше 1%.

Або, наприклад, «не дай боже, працівник дитячого садочка, вчитель у школі чи викладач в інституті виявиться «пєдіком»! Ми маємо захистити наших дітей». Ви часом не сплутали нетрадиційну секс-орієнтацію з педофілією? Бо боятися, що вчитель-гей розтлить хлопчиків у школі – все одно що боятися, що вчитель традиційної орієнтації розтлить дівчаток. Згідно цієї логіки, найкраще допускати до педагогічної роботи євнухів.

Схожий аргумент – «пропаганда гомосексуалізму може знівечити психіку (особливо молодих і недосвідчених), зробивши їх геями». Ох, якби це було правдою, як легко було б «лікувати» від гомосексуалізму! Запустив гею пропаганду гетеросексуального кохання, дав почитати про Ромео і Джульєтту, показав пару фільмів про романтику відносин між чоловіком і жінкою – глядь, і він вилікувався, ставши нормальним, гетеросексуальним членом суспільства! Насправді жодного такого факту не зафіксовано. То чому ви думаєте, що можливе зворотнє – «перевербування» гетеросексуалів у геї?

Ім'я цим агресивним міфам – легіон. І поширеність їх пояснюється не тільки невіглаством (а іноді й латентним гомосексуалізмом) їхніх прибічників – дуже часто ті, хто їх продукує й поширює, зацікавлені в їх існуванні. Міфи слугують їм свого роду відмазкою для виправдання й самовиправдання. Бо в глибині душі вони самі чудово розуміють: часто єдина реальна причина їхнього категоричного неприйняття «нетрадиціоналів» – іраціональна ксенофобія, що йде з глибини тисячоліть. Наш дикий предок миттю насторожувався, побачивши перед собою індивіда з незнайомим розрізом очей чи дивною формою носа. У кров йшов адреналін, а у мозок – сигнал: «Увага, чужий! Можливий конкурент, що буде претендувати на небагаті ресурси нашого племені, намагаючись знищити нас і зайняти наше місце. Вбий чужого!». З горла виривався тваринний рик, а рука хапалася за довбешку з каменюки, прив'язаної до дрючка… А тут не просто незвичний ніс, а щось дуже інтимне, що напряму зачіпає емоційну сферу – чужий, страшний спосіб сексуальних стосунків.

Пройшли десятки тисяч років, навчились уживатись між собою раси і народи, перестали жбурляти в прірву дітей-інвалідів і викидати на мороз старих людей, потихеньку зникає релігійна нетерпимість, а щодо цієї, дуже інтимної сфери часто складається враження, що попав кудись у п'ятнадцяте століття, якщо не раніше. Пише наш борець з гомо-навалою вишукані аргументи про традиції й сімейні цінності, про недоречність особливої уваги до проблеми через політичні розклади і війну, про під#расів – агентів ФСБ, про загрозу демографії і моралі, а крізь рядки проступає волохата морда пітекантропа з довбешкою у вузлуватій руці.

Що, кажете, просто нема сил дивитись на те, як «ці» ходять по ваших вулицях? Ну вони ж не по вашій квартирі ходять, а вулиці ці і їхні теж. І взагалі… Як би це пояснити? Ну от ви, наприклад, такий собі крутий мен, мачо, якого страшенно дратують всі ці бабські посиділки з безкінечними розмовами про ганчірки й косметику. Або ви витончена леді, яку бісять грубі розваги мужланів – пиво, рибалка, футбол. І що ви робите? Мачо обходить стороною гуртки крою і шиття, замість того, щоб громити їх з арматурою і бити морди учасницям. Витончені леді, яких дратують грубі розваги самців, просто не їздять на рибалку, а не наймають бандитів - відгамселити рибалок прямо біля ставка. І смакують дороге французьке вино чи воду й не ходять на футбол, замість мітингів і петицій з вимогами заборони пива і футболу. Чому ж тут ви виступаєте за інші методи?

Що, кажете, ви не проти їхніх дивних уподобань і того, щоб вони десь тихенько тим всім займались, але навіщо вип'ячувати, навіщо нав'язливо рекламувати свої збочення, навіщо ці гей-фестивалі і паради? А ви спробуйте їх потролити, спробуйте їм на противагу повип'ячувати свої секс-уподобання, порекламувати принади гетеросексуальної любові. Проводьте фестивалі пісень і фільмів про кохання, створюйте полотна про чарівних жінок – мрію романтичних юнаків, видавайте ліричні поетичні збірки, запускайте реклами з юними закоханими, крутіть серіали про традиційні сімейні цінності, створюйте кіношедеври про торжество любові…

Що, ви це все давно вже робите? А деякі жанри існують століттями? І як, важко відбиватись від озброєних арматурою і битами геїв, яких дратує й ображає ваша реклама і вип'ячування? Важко протистояти їхнім петиціям про заборону пропаганди вашого способу кохання, про небезпеку вашої гетеросексуальної любові? Як, взагалі не нападають? І не виступають за заборону? Нічого не розумію…

То може хай хоч Марші свої і фестивалі припинять, хай самореалізуються якось по-іншому? А як? – Може ви не проти широкого видання ліричної поезії про одностатеве кохання, влаштовування кінофестивалів на цю тему? Що, знов ні? І що ж їм тоді лишається?

Взагалі, метою цих гей-акцій є не пропагування гомосексуалізму, а спроби тих людей довести своє право бути такими, якими їх створила природа. І чим жорстокішим буде ваш спротив цьому праву, тим більший буде їхній контрспротив (Ньютон все ж був голова). До того ж, зараз не часи середньовічної інвізиції і, на превеликий жаль для декого, не можна до всієї цієї під@расні просто застосувати «грушу страждань» чи посадити на «іспанського осла» з прив'язаними до ніг для більшого комфорту гирями. Тим більш, історія довела - не допомагає. То може просто не діставати їх і перестати пресувати, га?

Ось такий незвичайний пам'ятник знаходиться в Амстердамі. За чутками саме з цього місця було здійснено багато самогубств людей з нетрадиційною орієнтацією, доведених до відчаю нерозумінням суспільства. Думаєте, в Україні такі люди почуваються більш комфортно? Чи може так їм, підарам, і треба – «а хай не довбуться в зад»? Маю сказати, що у мене полярна точка зору: людина - найвища цінність, і якщо вона не посягає на життя і свободу інших, то її власне життя і свобода вищі за будь-чиї морально-релігійні чи сексуально-естетичні уподобання.

Попереджаючи закиди тих, хто скаже «свій захищає своїх»: я гетеросексуальна людина. Хоча не бачу причин пишатися цим, як не пишаюся тим, що народився у четвер. Лише вдячний природі, що вберегла від тих страждань, які випали б на мою долю, якби був у нашому суспільстві геєм.

І нарешті – нащо я все це написав (з огляду на те, що сам же зазначив: переконати впевнених у власній правоті «моралістів» у цьому питанні практично неможливо)?

По-перше, коли зі здивуванням бачу, як дехто зі знайомих радісно стає на бік натовпу, який у середні віки радісно підкидав би хмиз у вогнище під черговим спійманим геєм, а сьогодні просто пише на форумах щось типу «Підарам не місце в нашому суспільстві!», мовчати підло.

А по-друге, я не збирався переконувати догматично-агресивних радикалів – це написано для тих, чиє мислення ще не застигло, хто не боїться задуматись і навіть протиставити цим себе «моралістам-традиціоналістам». І якщо після цієї статті хтось з них просто передумає кидати свою віртуальну в'язанку дров у віртуальне багаття для геїв, я вважатиму її дуже успішною.

Можливо, когось з друзів і читачів моїх опусів дуже розчарував цією «фу, якою гидкою» статтею. Що ж – співчуваю вам, але, як кажуть, «Платон мені друг, але істина дорожча».

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація