site.ua
sandbox

(Частини 1 і 2 можна почитати тут https://site.ua/vasiliy.vlasyuk/920/ і тут https://site.ua/vasiliy.vlasyuk/934/)

Продовжу спростовувати усталені російсько-імперські міфи у стилі передачі «Руйнівники міфів» з каналу «Discovery».

3. МІФ ПРО НЕПЕРЕВЕРШЕНІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, ПРО ЇЇ БЕЗЗАПЕРЕЧНУ ВИЩІСТЬ, ПЕРШІСТЬ І ОСОБЛИВІ ПРАВА У ЛІНГВОСФЕРІ

По результатах перших двох частин бачу, що деким ці тексти сприймаються, скажімо так, не зовсім адекватно. Думаю, це стереотип, вихований численними «дослідженнями» на тему «наше хороше, а ваше – лайно, ми кращі, розумніші, древніші, а ви – пусте місце».

Тож навмисне підкреслю: у цьому розділі, як і у всіх інших, я веду мову зовсім не про те, що все російське (у даному випадку мова) – то «потьомкінская дєрєвня», велич і краса якої – просто розмальована ширма. Що все російське – то розпіарене пусте місце. Може й не зовсім пусте, але точно примітивне й не варте уваги… Так може стверджувати людина або не зовсім розумна, або переповнена комплексами неповноцінності (тут якраз доречно згадати слова, приписувані Маргарет Тетчер: «У нас немає антисемітизму, тому що англійці не вважають себе гіршими за євреїв»).

Я у цій серії статей займаюсь зовсім іншим. Не буду навіть намагатись стверджувати, що російська мова примітивна чи гірша за інші. Російською створені величні зразки світового мистецтва (як і англійською, французькою, іспанською та іншими). Я лише спробую спростувати міф про беззаперечну вищість, першість, досконалість саме російської мови як на тлі сусідських «нарєчій» і «балачєк», так і серед світових мов взагалі. З чого постійно робились трагічні для сусідів Росії висновки про необхідність і право «окультурювати» їх за допомогою «вєлікой русской рєчі». У нас в Україні це «окультурювання» проявлялось і у численних валуєвських указах, і у побутових вимогах продавців з українських крамниць «разгаварівать» з ними «па-чєлавєчєскі» і у пресингу й запроторюванні до в'язниць діячів культури і подвижників за їхнє вперте і незрозуміле для росіян намагання користуватись своїм «нєдолугим нарєчієм». Все це – намагання використати мову не як засіб культурної експансії, а як засіб досягнення політичних, імперських цілей, як дубець для голів можливих конкурентів і противників.

А ненавидіти російську мову - те ж саме, що ненавидіти ніж, а не того, хто вчиняє цим ножем вбивства, замість того, щоб різати ним продукти для смачних страв

Можна анонсувати цю статтю так: звичайно, російська мова розвинута, красива й велична. Як і англійська, українська, іспанська, татарська, вірменська, арабська, білоруська, грузинська... І заслужено має багато «культурних прав» у світовій лінгвокультурі. Але не більше, ніж всі інші, так само великі мови. Це коротко. А тепер – детально:

Сьогоднішні російські «патріотичні лінгвісти» виводять з російської не тільки всі слов'янські мови, але й мало не всі мови світу. Мотивація та ж - «рулити всіма слов'янами» (а хотілося б і всім світом) на правах мудрого предка, що дав їм, без'язиким, мову.

Між тим, знаючи, наприклад, лише українську, можна дуже непогано розуміти білорусів, сяк-так словаків і словенців і навіть дещо з польської, чеської, сербської. А знаючи російську, можна розуміти тільки росіян. Чи не говорить це про те, що російська похідна від слов'янських, а не навпаки? Більш того, - про те, що вона певною мірою штучна, бічна гілка?

Ще у 17 ст. у мові московитів нараховувалось лише зо два десятки слов'янських слів, а Даль говорить, що за сотню верст від Москви населення вже не розуміло офіційної російської. Родичі Івана Сусаніна, як відомо, наймали перекладача – написати листа цареві.

Але якщо таке було у 17 ст., то в якому ж стані був «велікій і могучій» раніше? Ось сторінка знаменитого «Хожения за три моря» тверського купця Афанасія Нікітіна.

Читаємо: «Милостию же божиею преидохъ же три моря; дигырь худо доно, Олло перводигирь доно, аминь; смилна рахмам рагымъ, Олло акберь, акши худо илелло акши ходо, иса руход ааликсоломъ; Олло акберь аилягяила иллелло, Олло перводигерь ахамду лилло шукуръ худо афатадъ; бисмилна гирархмамъ ррагымъ…». Все зрозуміли? А це ж середина 15 ст., Русь-Масковія. Русіч пише!

І хай сьогоднішні росіяни, які волають про «малороссийскоє наречие великорусского языка», поглянуть на обкладинку ось цієї книжечки Даля.

Тут все важливо: і «великоруское НАРЕЧІЕ рускаго языка», і те, що «руСкій язык» з одним «с» (бо руський).

А заразом хай пояснять, чому в російській мові є слово «прачка», але немає українських «прання» і «прати», від яких і походить ця «прачка» - понівечена «праля»? Або чому є «кольцо», «коловорот», «колесо» і «Колобок», але немає українського «коло», від якого вони й походять?

А чи задумувались ви коли-небудь над дивною російською приказкою «Не мытьем, так катаньем»? Значення її – «чи так, а чи так, але добитися свого», але при чому тут «мытье» і «катанье»? Що миють, що катають? Все прояснюється, як тільки ми зрозуміємо, що це буквальна калька з українського «Не митом, так катом». Тобто «добитися свого якщо не через фінансовий примус (мито, податок), то через насильство (тортури, кат)». Як не крути, не виходить з «русского языка» ПРАмови будівників Вавілонської вежі…

Спробую резюмувати вищесказане:

Якщо у когось виникне підозра, що я принижую силу і багатство російської мови, то це не до мене. Будь-яка мова прекрасна й по-своєму унікальна, включно з російською. Я лише розвінчую міфи. Зокрема міф про російську мову – могутню завойовницю лінгвовсесвіту. Ця роль не для неї. Майже всі її перемоги грунтуються не на її органічній, вільній силі, а на насильстві, не на благородстві, а на підлості й обмані. Врешті, як і багато «перемог» Росії протягом її історії:

Увібрати в себе все мовне багатство Русі й руськомовного Великого князівства Литовського, використати руських просвітників і Київські літературні скарби, вчитись по першій «Граматиці» Мілентія Смотрицького, запозичити основи руської (праукраїнської) мови для позбавляння від усіх оцих «перводигерь ахамду лилло шукуръ худо». А потім… Обдерти українські монастирі, вивезши звідти або знищивши видатні літературні пам'ятки українською. Витерти або перекрутити всі згадки про давньоруську мову. Написати за 300 років десятки циркулярів про заборону й переслідування української мови, про викорінення всього українського. Висилати на каторгу за зберігання «Біблії» українською. Проводити масове зросійщення і доплачувати вчителям за «русификацию края». Перекладати іноземні фільми і найкращі зразки світової літератури майже виключно російською (при тому, що інститут перекладу - то один з наймогутніших важелів розвитку національної мови через кроскультурні зв'язки з лінгвовсесвітом). Таврувати «буржуазними націоналістами» всіх, хто намагався вберегти українську мову і культуру від остаточного знищення. Відправляти на заслання, саджати в тюрми і ГУЛАГівські концтабори. І виморювати голодом. І катувати. І розстрілювати. А потім назвати це блискучою перемогою «русского языка» і хизуватися тим, як легко і вільно велика російська мова опанувала простори Російської Імперії і СРСР?!

На біду шанувальників подібних «перемог» у світовому масштабі такі методи не пройдуть. Подивився б я на те, як Росія видає циркуляр про заборону світові друкувати англійською книги (включно з нотами). Або приймає закон про те, що зберігання французами «Біблії» французькою карається каторгою. Або таврує «буржуазними націоналістами» іспанців, які нахабно хочуть розмовляти й читати іспанською (а не російською) і намагається запровадити їх до тюрми. Або використовує «язык» як метод політичного тиску, намагаючись шантажувати Сполучені Штати «ущемлением русскозычных в США», змушуючи їх зробити російську другою державною в країні і визнати БНР – Брайтонську Народну Республіку. Ось тоді й подивимось, наскільки «органічно сильною» є російська і наскільки успішно вона зможе конкурувати з іншими мовами, не вдаючись до заборон і в'язниць…

Далі буде…

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація