Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 24 липня по 2 серпня 2020 року у Києві вкотре підтвердило найвищі шанси чинному меру вберегти своє крісло. Так ж ситуація у Вінниці, Чернігові, Хмельницькому та в багатьох інших містах й містечках. Втім Віталію Кличку треба попрацювати на свою перемогу, і він це добре розуміє. Про це ми днями говорили в інтерв'ю для газети «День».
Помітно, що працювати Кличко почав ще з минулої осені. Зокрема, неприхований скандал з Офісом Президента в особі Андрія Богдана показує, що Зеленський не полишав надію, або взяти під контроль Київ, або поставити свого кандидата, згадаймо лише кілька законів «Про столицю», що мали на меті внесення корективів до конфігурації місцевої влади та послаблення ролі мера Києва. Однак, після приходу Єрмака ситуація кардинально змінилася, налагодження контактів з новим керівництвом ОП було першою великою роботою Кличка по збереженню посади.
Наразі Кличка вже можна назвати досвідченим політиком, бо він зрозумів, що не лише домовленостями з центральною владою, а й рейтингами він може врятувати свою посаду. З початку зими він активно почав працювати над своїм піаром, вигідно скориставшись пандемією для щоденних брифінгів, а також створенням іміджевих проєктів. До нього існує багато небезпідставних зауважень, але виборцю (не всім) подобається картинка, створена у місті. Кличко має хороші шанси на перемогу, але зараз домальовуються й інші потенційні суперники, які також можуть пограти на електоральному полі, ділячи рейтинг проти чинного мера. За останніми даними соціологів у нього 40%+, і він, вірогідно переможе у другому турі, тож опоненти будуть боротися за високий результат, а не за перемогу, щоб підтягнути свої списки до Київської міської ради.
Сергій Притула не приховував своїх політичних амбіцій. Згадаємо минулий рік, коли він йшов 30 номером у списках партії «Голос». Нині це своєрідна політична авантюра, щоб підтягнути голоси партії, бо цьому проєкту не вистачає вподобань, мало голосів у парламенті, проблемність роботи, відхід Вакарчука, заяви Кіри Рудик — усе це не додавало «Голосу» рейтингу. Вони на межі проходження до Київради, тому їм був потрібен свій кандидат. Притула рейтинговий, до нього рівень довіри найвищий з усіх потенційних кандидатів, останні дані соціології показують, що він десь на другому чи третьому місці після Кличка, кого сприймають кияни. На мій погляд, він є продовженням міфу вдалого представника шоу-бізнесу, який може стати вдалим політиком і керівником. Дехто ще вірить у це, що той, хто не готовий голосувати за Зеленського, може обрати Притулу: волонтера та медійну персону. Тому «Голос» вчинив абсолютно логічно з точки зору політтехнологій. Це останній шанс для них не випасти з формату загальнополітичної карти.
«Голос» дійсно деякою мірою копіює певні наративи «СН», згадаймо лише розмови про балотування Вакарчука минулого року, рейтинг якого навіть був співмірним з Володимиром Олександровичем. Однак йому не вистачило рішучості. Так, партія повторює за «Слугами», але це закінчиться фіаско, я не бачу перспектив у цьому проекті. Адже швидкість реакції має бути високою, треба миттєво відчувати тренди. Поміркованість у політиці інколи заважає. У «Голосу» непогана команда, хоч їх і називають «соросятами». Вони б могли посісти гідне місце у політиці, але реагують на всі події трохи запізно. Навіть остання заява про те, що вони переходять в опозицію через рік у парламенті, є кумедною.
Цілком можливо, що Пінчук міг вмовити Притулу до балотування. Фінансування може бути саме звідти, я цього не виключаю, але і звертаю увагу до фактів у ЗМІ, що Пінчук потроху починає підходити від політики.
