Тему про створення партії мерів справді можна вважати топовою. Кількість коментарів, постів, новин та статей зашкалює. І це викликає у багатьох не критику, а живий інтерес. Подібна історія була рівно рік тому, коли Кернес та Труханов об’єднувалися напередодні парламентських виборів. Тому вважати цю ідею цілком новою складно. Втім затребуваність вона зберігає й до нині.

Синусоїдальна активність такої ініціативи свідчить про її ситуативну затребуваність: є проблема – з’являється партія мерів, нема - немає й партії.

Нині проблема є, вона відчутна й зрозуміла – це тиск центральної влади на органи місцевого самоуправління, що проявляється не лише у відкритті кримінальних справ, переслідуванні за можливі корупційні діяння, а й банально через ухвалення законів, якими покладають на місцеві еліти обов’язки і в той же час не дають фінансового ресурсу для цього. В цій частині за часів Порошенка-Гройсмана влада діяла значно вдаліше.

Особливо загострилося протистояння в період карантину та спроб ОПУ партизувати вибори по всій країні. Достатні владою, ресурсами й фінансами місцеві еліти однозначно вбачають в цьому посягання на їх власні громади, котрі місцеві князьки (читай мери) вважають своєю приватною власністю. Тому зазіхання на їх приватне – отримує відповідну реакцію.

Проблема влади в тому, що вона так і не спромоглася завершити розпочату попередниками дієву децентралізацію, здатну не лише зобов’язати «князьків», а й наділити повноваженнями в межах Основного закону.

Тому за існуючих проблем у відносинах «центр-регіон» поява реальної партії мерів цілком можлива. Реакція влади на агресивну відповідь окремих мерів в період посилання карантинних заходів саме це і показала (протести мерів Черкас, Львова, Житомира і таке інше). Але ще не факт, що партія і з’явиться – у разі послаблення тиску зверху очільники розбігаються по своїх норах. Відтак говорити про якусь хоча б приблизно ідеологію для такої платформи не варто. За визначенням така політсила ідеології мати не може. Бо їх завдання – збереження влади, а не її здобуття. Іншими словами «влада заради влади». З огляду на широку підтримку місцевими громадами своїх князьків через фактор страху чи «а хто, як не він?» такий проект може бути реалізований виключно за умови необхідності.

Щодо лідерства в ньому то це питання навіть не друге, і не третє. Можливо лише для Кличка, в очах якого читаються президентські амбіції, це має значення. Тим паче, що його колеги навряд чи будуть проти такого сценарію. Але на власних умовах. Яких? В кожного будуть свої «хотєлки» у разі успіху Кличка в боротьбі за владну булаву.

Поки що великі шанси на перемогу восени має партія «Суга народу» і це підтверджує останнє соціологічне дослідження групи «Рейтинг». Безпрецедентна підтримка виборцями цієї політсили станом на весну дає підстави говорити про це й відійти від сталої практики українського політикуму, коли влада втрачає все більше і більше підтримку з часом. В тому числі в СН працюють над тим аби місцеві ЛОМи були в їх лавах. Відтак шанси бути лідерами на місцевих виборах у них доволі високі.

На других-третіх ролях політичні проекти, які є популярними в регіонах: Наш край, Аграрна партія, нова партія Країна Скоцика, партія Гройсамна на Вінниччині, регіональні проекти Труханова та Кернеса. Усі вони мало відомі для всеукраїнського масштабу але в регіонах матимуть серйозну підтри

мку. Єдиної політичної електоральної картини саме для місцевих політпроектів не має. Це і стало причиною ініціативи Слуг народу щодо партизації виборів на всеукраїнському рівні.

Валерій Клочок, політичний та економічний експерт

Мій телеграм https://t.me/vklochok

valerii.klochok
Валерій Клочок

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації