Провал реформ в Україні не є великим секретом для українців та західних партнерів, проте останні події яскраво показують спланованість та системність такого підходу влади, який можна охарактеризувати, як політику імітаторів.

Арешт Єфремова двічі з пропозицією угоди зі слідством, невловимий Онищенко, ГПУ обшукало НАБУ, а НАБУ побило ГПУ, зрив приватизації ОПЗ, згвалтовані розп'яті немовлята – фактів безліч, проте ми маємо чітку тенденцію опускання планки імітацій, коли їх вже можна визначати, як тотальну порнографію.

Справа в тому, що влада олігархічних кланів ніколи й не планувала реальне реформування країни, вона планувала виключно імітацію, тобто весь дизайн реформ планувався, як персепційний, під інформаційну складову, яка би мусила викликати седативний ефект в суспільстві.

Отже, на виході ми отримали здебільшого візуальний шум, а вимушені реформи були зроблені, як інформприводи.

Така логіка реформ була зрозуміла і по першій обраній реформі – перевдягання поліції, а також по створенню багатьох "антикорупційних" органів та відсутності швидкого покарання ВІП-корупціонерів старого й нового режимів, який насправді є нічим іншим, як реставрацією злочинного режиму Януковича з кращим PR-забезпеченням.

Важливим елементом підтримки ілюзії реформ є політика сподіваторів.

Роль сподіваторів виконують державні недержавні організації (ДНО), що імітують вплив громадьского сектору на владу.

Зазвичай, це когорта грамурних реформаторів, грантоїдів, зливних бачків, нових країн та інших ліберальних альянсів.

Їм дозволено навіть точково обурюватися діями влади, але час від часу вони досягають мікроперемог, про які голосно кричать у соц. мережах, що мусить надихати всіх еврооптимізмом.

Хоча реальність набагато простіша.

Влада токсична, а будь-яка взаємодія з нею працює на підтримку нелегітимного олігархічного консенсусу.

Неможливо протиснутися між розколом еліт та зламати систему тотальної брехні, перебуваючи у рамках такої системи.

Найгірший та найменрзенніший популізм – це імітація представницької демократії в країні олігархів.

Отже, #сподіватори aka #ПартіяПсихолептиків – це дешева обслуга олігархів, яка нездатна до системної боротьби з своїми ж власниками, навіть коли про це заявляє, тому їх основна задача – це утилізація протестних настроїв суспільства та активістів громадського суспільства,

Без надії сподіваюсь?

За свободу від надій і страхів, панове!

Формируем идеи и смыслы в центре соц. инженерии Pro.Капіталізм

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація