Фало.

Василь Слипак, успішний оперний співак загинув на Донбасі, а міг би знятися у кіно і взагалі повчати як жити, депутатом навіть стати.

А тепер подивіться на задоволені селфі учасників з'їзду Дем. Альянсу, чи як він буде називатися, що полює за медіа особистостями та щось пише у ФБ: ліберальні поспішки ліберальних зрадників.

Неадекватні, у них навіть брексіт не відбувся, бо так показав екзітпол.

Ліберали, такі ліберали. Невиправні єврооптимісти.

Расисти! Женуть від себе всі чорні думки, – сказав би Єжи Лец.

Всім з'їздом вони не спромоглися на пункт у програмній заяві, щодо деолігархізації. Really?

Вони переконані, що успішні, чесно. Що так і треба.

Що є в Україні політичний спектр, на якому вони справа.

І що брати гранти з мандатиком від БПП – це набагато краще, ніж корупція, тому "обери мене".

А більшість народу тупа, туземці і біомаса, тому вони на меншості будуть спиратися. Перший пуштун під прапором райдуги, ну не жарт?

Взагалі, я пропоную життя Василя Слипака використовувати, як benchmark, для порівняння зі своїм – це може стати у нагоді, та надати його смерті сенсу.

Тобто, зайти на його сторінку у Wikipedia, почитати, про Вас же не має сторінки.

Та порівняти.

Успішна людина свідомо відмовилась від своїх перспектив заради України, а багато інших "експертів" цілком серйозно пишуть, що вони брахмани, тому можуть тільки повчати, а штовхати воза не можуть.

Дауни.

Чи є місце у нас для таких ролей? Інтелектуалів, теоретиків, експертів?

Якщо оперні співаки стають солдатами, то всім решта, як мінімум треба стати ботами. Так, саме ботами здорового глузду, антипорохоботами, антипсихолептиками.

Політичний спектр, представницька демократія, верховенство права, вибори – імітація.

Ось я поговорив з одним з Нової Країни. 45 коментарів, Павло Себастьянович, що дуже старався проштовхнути податкову реформу, щоб потім, як Prozorro її використовувати у портфоліо, пишатися.

Але ж щоб Prozorro впроваджувати, треба спочатку фондом з Кіпру покерувати, Пінчуку радощів на вушко сказати.

Отже, Павло тепер негодує, не сприйняла влада їх податкових ініціатив.

І ось ми говоримо про деолігархізацію, показую їм у десятий раз навіть не свої тексті, ні – медіап#здота реагує на бренди, показую їм тексти С. Дацюка, Atlantic Council про публічний аудит, про реприватизацію, і ось цей сироїд включає канібала і каже мені: "Когда ты повесишь олигарха на глазах у его детей, я отложу в сторону ноутбук и пойду за тобой".

А недавно писав про "відволіктися від олігархів". Як так може бути?

Під товстим слоєм лібералізму, там отаке, але взаємодіяти з токсичною владою це не заважає.

Страх та егоїзм.

І ось Валерій Пекар доєднався до дискусій, і пише, мовляв, тут від нас про тролейбусний транспорт питають, так само, як Ви про деолігархізацію.

Фукуяма головного мозку, не інакше.

А Андрій Длигач, член політичної ради Дем. Альянсу, зайшов до нас у групу ПК, і подивився на голосування, де переважна більшість проголосувала вимагати від Дем. Альянсу плану деолігархізації і сказав, що: "уныло требовать план деолигархизации, почему бы не подготовить его самим". І справді? Все самим, бо він бігає, булки качає.

Foreign Policy пише про детронізацію олігархату, Atlantic Council про реприватизацію вкраденого, без чого, зокрема, реформи, ймовірно, не будуть успішними, а для лібералів це десяте питання. Чому б Вам не написати самим? І С. Дацюка просять не цитувати – не поважають, напевне.

Отже, вони імітують і лібералізм, і представницьку демократію у системі тотальної брехні.

Мерзенний популізм, що так легко каналізує найбільш думаючу частину суспільства.

За що заслуговуть чорного тавра посібників олігархів, а отже і люстрації, і експроприяції.

На цьому завершимо з лібералами, друзі.

#ліберали #демальянс #дно #психолептики #критика

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація