Прочитав статтю Семена Єсилевського «Бюджет на науку, матч Германия Украина, счет 218-8».
В черговий раз переконався, що вітчизняних дослідників, навіть непоганих, бажано на гарматний вистріл не підпускати не тільки до прийняття рішень щодо фінансування та адміністрування науки, але навіть до аналізу стану речей в НАН
На початку двохтисячних збіговисько сивочолих академіків РАН, моїх колишніх викладачів, справжніх, на відміну від більшості українських академіків, дослідників, яких мені довелося адмініструвати протягом пари років, — дивували мене абсолютним, на грані ідиотизму, інфантилізмом та нездатністю адекватно сприймати цифри, що стосуються фінансування науки та видатків рідного НДІ.
Це — ліричний відступ, а тепер про те, що мене засмутило в тексті Семена, якого я безмежно поважаю разом з тією жалюгідною сотнею справжніх спартанців-дослідників, що досі не змінили країни проживання:
Головний месидж статті наступний: Німеччина витрачає на дослідника 218 тис євро в рік, а Україна — лише 8.
При цьому Семен рахує всі видатки на науку Німеччини — як 90 млрд Євро, не висвітлюючи того факту, що держава дає лише 13.5 млрд, все решта — університети та індустрія, при чому індустрія — 70%.
Україна 2018 року виділяє на наукові дослідження 320 млн євро, з яких трохи менше половини — через НАН,- 3,75 млрд гривень.
Бізнес не дає майже нічого, бо нема технологічного бізнесу — з одного боку, з іншого, старперам НАН нема чого запропонувати сучасним компаніям.
Так, в валюті Україна витрачає на науку в 42 рази менше, ніш Німеччина. Але ВВП Німеччини в 25 разів більший, тобто питома вага витрат на науку до ВВП в Німеччині лише в півтора рази більша, ніж в Україні.
При тому, що Німеччина -№1 в Європі та №3, в світі, після США та Китаю за видатками на науку.
І ще: в Німеччині не точиться війна і половина німців не отримують субсидій та дотацій, як в Україні.
Я не став заглиблюватися в результативність — по індексу цитування, Хіршу ітп. українських та німецьких вчених.
А то б було ще сумніше.
Так що 218-8 легко можна інтерпретувати як 1.6 -1 :)))
Для прискіпливого читача посилання:
Всього на видатки, пов'язані з дослідженнями, у 2018 році виділять майже 8,3 млрд грн, розподілені між 28 розпорядниками. Левова частка коштів спрямовується до НАН, МОН та галузевих академій. Порівняно з минулим роком, усі академії мають отримати більше фінансування. Видатки НАН зростуть на 38% і сягатимуть 3,75 млрд грн. Важливо, що окремим рядком закріплено 500 млн грн для тих підрозділів НАН, які успішно пройдуть нову атестацію.
Також планується збільшити витрати на дослідження в системі МОН. Зростуть кошти, які підуть на дослідження, що проводять ВНЗ (621 -> 698 млн грн), також збільшено внесок за участь у програмі Горизонт 2020 (208 -> 232 млн грн) та фінансування для Антарктичної станції «Академік Вернадський» (58,9 -> 72,4 млн грн). Між читаннями депутати додали окремий рядок видатків на дослідження у Київському політехнічному інституті в розмірі 30 млн грн. Це другий ВНЗ, який має окремий рядок на дослідження у Держбюджеті — першим був Київський національний університет ім. Шевченка, якому цьогоріч виділили 108 млн грн.
Понад 355 млн грн розпорошені між 20 різними відомствами та міністерствами на оплату прикладних досліджень та наукових експертиз, а також на підготовку аспірантів та докторантів.
https://cedos.org.ua/uk/osvita/biudzhet-osvity-ta-nauky-2018-shcho-pryiniav-parlament
Німеччина свідомо інвестує в дослідження та науку й забезпечує відмінну дослідницьку інфраструктуру. Великі дослідні установи мають всесвітній авторитет.
Наука й дослідження мають у Німеччині велику вагу. Як економіка, так і політика постійно розширювали протягом минулих років бюджет науки. У 2013 році частка коштів на дослідження у внутрішньому валовому продукті (ВВП) становила 2,84 відсотка. Тим самим Німеччина в міжнародному порівнянні належить до групи провідних країн, які спрямовують понад 2,5 відсотка ВВП на дослідження і відкриття (ДіВ). Загалом у Німеччині в 2013 році на ДіВ було використано майже 80 мільярдів євро. При цьому промисловість вкладає близько 67 відсотків у дослідницькі завдання, 18 відсотків належать вищим навчальним закладам і 15 відсотків – державі. Дослідження Європейської комісії "Innovation Union Scorebord 2015" зараховує Німеччину разом зі Швецією, Данією та Фінляндією до групи головних «впроваджувачів інновацій» Європейського Союзу (ЄС). У світовому порівнянні 7 відсотків всесвітніх інвестицій у ДіВ припадають на Німеччину, хоча вона має лише 1,2 відсотка населення світу. Промислові підприємства Німеччини з 2010 по 2013 рік підвищили свої видатки на ДіВ на понад 22 відсотка – до більш ніж 57 мільярдів євро і таким чином інвестують в інновації більше, ніж будь-коли. Федеральний уряд збільшив свої витрати на освіту й дослідження на 65 відсотків. У 2015 році 15,3 мільярда євро передбачені в бюджеті на такі цілі, а до 2017 року планується подальше збільшення на 25 відсотків.
