Колись давно, місцевий господар одружився на швейцарці та привіз її до себе, на Рівненщину. «О,тут чудово, наче у Швейцарії!», викрикнули у захваті тесть із тещею. Так назва і залишилася — «Надслучанська Швейцарія», оскільки місцевість ця знаходиться над річкою Случ.

Потрапити до Швейцарії, не виїжджаючи за межі України, дуже просто. Їдете по трасі Київ-Чоп і біля села Федорівка повертаєте на Великі Межирічі (якщо Ви їдете з боку Києва, то це десь в 40 км ДО Рівного, і повертаєте Ви праворуч. Якщо Ви їдете з Рівного, то — повертаєте ліворуч). Далі їдете по головній дорозі кілометрів 30-35. Бачите трьохстороннє перехрестя в центрі якого невеличка статуя Трьом ведмедям? Тоді Вам праворуч і їдьте до мосту.

Проїхавши міст, Ви побачите наступний маршрут:

479dd3be56-map.jpg

Якщо Ви вже наготували сніданок туриста, палатку та рюкзак, можете слідувати вказаним вище маршрутом. На жаль, геніальні творці плакату не вказали кілометраж. Особисто я вважаю, що весь маршрут складе не більше 10 км в один бік. Але я можу помилятися і Ви пройдете навіть менше.

Якщо Ви їдете на авто, лише щоб оглянути місцевість лиш одним оком, то проїжджайте міст і слідуйте селом Губків (дорога несподівано перетворюється на бруківку) до цього місця:

21d7b97d04-xpect.jpg

Бачите, праворуч від Синього Хреста йде стежка? Сміливо ступайте на неї і крокуйте до руїн замку. При цьому, ліворуч буде сільське подвір'я (Ох, боюся, що особи з кримінальними нахилами навіть спробують поцупити курку, або навіть козу), а праворуч невеликий яр:

1a1c30ff9a-yar.jpg

Тепер Ви дійшли до цього місця:

991f005d1a-tabl.jpg


На пагорб, до руїн Губківського замку ведуть 2 стежки. Одна праворуч (Ви її вже пройшли), але я би порадила обійти пагорб і піднятися іншою).

Оце пагорб:

4cb2581903-pag.jpg

А оце друга стежка. Викладаю її світлину, щоб вона не була несподіванкою для осіб, в яких постійне запаморочення голови.

04e7946a7d-road.jpg

Поки Ви ще не піднялися нагору, до руїн замку, озирніться навкруги (більше світлин на моїй сторінці в ФБ, для тих, кому цікаво). Але не підходьте занадто близько до краю – берег обвалюється.

28afbb1d06-view1.jpg

08e6de68b4-view2.jpg

Бачите, по річці люди плавають на човниках? І Ви так зможете, якщо захочете. А тепер нагору!

45188192e7-view3.jpg

Перший замок був дерев'яний (10-13 століття) – тоді тут так будували, з огляду на будівельні матеріали і виклики часу. Але, зовсім неочікувано, зі сходу з'явилися навали лихих завойовників. Якщо вірити історикам, ці агресори спалювали все на своєму шляху, а дерево, як ми знаємо легко горить…

За однією з місцевих легенд, колись татари скакали цими землями і шукали замок. Жінка мисливця, яка жила у лісі і була по сумісництву чаклункою, провела татар до замку. І одразу ж отримала по заслузі – за зраду потонула в болоті. Дуже повчально, особливо для жінок. Як ми знаємо, чоловіки-зрадники входять до історії, як видатні діячі які «він помилявся». До жінок же ж історія безжальніша…

Замок зробили з каменю.

329f79b41d-ruin.jpg

Замок був добре укріплений: з одного боку обривчастий берег річки, з трьох інших – високий, майже прямовисний пагорб. Але тоді не зрозуміло, як поставлялася їжа у замок. Ймовірно, пагорб був не такий обривчастий, або до замку вели дерев'яні сходи. Коротше, питань більше, ніж відповідей.

b214793d68-ruin1.jpg

7215e82c7c-ruin2.jpg

92b4c7e47c-ruin3.jpg

Місцева романтична легенда розповідає історію про дочку князя, яка закохалася у простого парубка з того берега річки. Довідавшись про це кохання, князь закрив дочку у високій вежі. Але справжніх закоханих не спинити. Дівчина перетворювалася на Сокола і літала собі вночі на побачення. Князь прознав і про це і прокляв закоханих. Тож, якщо побачите соколів, а надто в місцевих Соколиних горах, будьте із ними обережні. Можливо, це нащадки князевої дочки і її коханого.

3038a84edb-ruin4.jpg

За легендою, на подвір'ї замку був колодязь із… потаємним ходом. Хід цей вів на інший берег річки Случ і виходив на землю за 10 кілометрів! Оцінили будівничий геній наших пращурів? І все це без бульдозерів, підйомних кранів та дотацій з державного бюджету!

24fe9e0145-ruin5.jpg

49020e1cf2-well.jpg

Бійниці (або вікна) фортеці дозволяли не лише оглядати простір навколо замку на багато кілометрів, але вправно обливати нападників окропом або гарячою смолою. Припускаю, що жінки – захисниці замку, кидали згори на непрошених гостей гострі голки та тяжкі качалки.

127df01f94-ruin6.jpg

21acbea832-ruin7.jpg

На жаль, настання ери вогнепальної зброї, принесло і цьому замку занепад. За легендою, замок розвалив:

Особисто я притримуюся думки що це зробив Петро. По-перше, на це вказує історія останніх 400 років. По-друге, у Петра люди не кінчалися ніколи, на відміну від Карла.

9254c0de3c-ruin8.jpg

Руїни Губківського замку подивилися. Тепер – на природу, на інший берег Случа. Знову переїжджаємо міст і повертаємо ліворуч.

8bc2d27ae4-mict.jpg

Тут вже підготувалися до зелених туристів. Колись давно, коли я ще була маленька… е, ні. Це було зовсім недавно, лише пару років тому. Так от, колись, дорога тут була з бруківки. Зараз же вона з асфальту і може конкурувати за якістю із Київ-Чоп. От, що гроші туристів із дорогами роблять!

Просто так у ліс, до берегу річки не зайдете. Якщо Ви хочете залишитися тут на ніч, то краще переговоріть із місцевими. Якщо ж Ви хочете лише одним оком глянути на ліс, то проїдьте десь, кілометрів 3-4.

ec99d4b9ac-lis.jpg

Тепер Ваші ноги стоять на землі Надслучанского регіонального ландшафтного парку.

177886bd77-lis2.jpg

5b834f936b-lis1.jpg

Хоча дану місцевість називають Швейцарією, мені вона більше нагадує Шотландію. Щоправда, без відомої Шотландської тварини – Нессі.

bb579ab7f5-lis3.jpg

А ще, у цих лісах росте дивна квітка – Азалія Понтійська (на жаль, у мене немає її світлини). Як вона туди потрапила – невідомо. Бо найближче її місце обирання — Крим, або Кавказ. Щоправда, існує версія, що квітку, на ратицях своїх коней завезли сюди киримли.

b6a786607a-lis4.jpg

Щодо подорожі у мене два зауваження: негативне і позитивне. Позитивних навіть – два.

Негативне – дорога між трасою Київ-Чоп і місцем призначення викликає бажання, запросити шановного Володимира Борисовича до Надслучанского регіонального ландшафтного парку. По-перше, наш любий прем'єр зможе помилуватися Швейцарією, не виїжджаючи за межі України (економія коштів на добових на відрядження). По-друге, справжній борець за стабільність українських доріг зможе знайти інвестиційні кошти для розвитку зеленого туризму – ремонт доріг. Якщо ж Вам не дорога підвіска Вашого авто – Ласкаво просимо.

Позитивне – заразом Ви зможете оглянути Костьол Святого Антонія у селі Великі Межирічі. Як ні як – перша чверть 18-го століття. Щоправда, всередину Костьолу Ви не попадете. Зате, приклавши вухо до дверного отвору, зможете почути, як привиди давно померлих людей моляться за гарне майбутнє України.

69e0ff5210-church.jpg

efaa65d5d3-church1.jpg

Позитивне (друге) діти та дорослі, які не знають, як виглядають «на живо» свійські (і не лише вони) тварини зможуть подивитися на них у природних умовах. Ви зможете побачити: Лелек (у гніздах і у польоті, у пошуках жаб, у тому числі малят), курок, овець, кіз, гусей та качок (на суші та у воді), коней, сорок, горлиць та корів.

182c8001c4-cow.jpg

Важливо! Якщо перед Вашим авто йтиме стадо корів, не під'їжджайте до них впритул. Не всі корови знають про будівлі із буквами «Ч» та «Ж» і можуть «помити» Вашу машину у специфічний спосіб (ні, автор не потрапив до такої ситуації. Але деякі особливо нетерплячі особистості запросто можуть).

Чого сидите? Поспішайте до Української Швейцарії!