«Доколе, невежды, будете любить невежество? доколе буйные будут услаждаться буйством? доколе глупцы будут ненавидеть знание» – ця цитата біблійного царя Соломона на диво стійка у своїй актуальності для наших теренів. Наш нетлінний мем у ставленні до освіченої людини та знань взагалі: «Ти диви, який грамотний». Колективний Захід же старанно вимальовує та балансує т.з. «Трикутник знань», або тріаду «дослідження-освіта інновації» як основу сталого розвитку суспільства. Суспільства, здатного цінувати гармонію та будувати своє майбутнє.
Шлунок здатен просто хотіти їсти. Мозок здатен же не просто здобути їжу, але й обмежити-збалансувати раціон задля загального здоров'я всього організму. Більш того, система травлення в складних умовах своїми примітивними бажаннями здатна лише загубити весь організм. Наприклад, коли їжу спочатку треба здобути не ставши їжою для неї самої, аби коли їжу треба вірно розподілити-зберегти. Сучасне суспільство, звісно, виключає такий гротескний екстрім, однак складність сучасного суспільства змушує придушувати шлункові інтенції ще сильніше. Заради ж самої ситості, в першу чергу, бо суспільство, яке зациклено на бажаннях шлунку – соціальному захисті – приречено з'їсти себе само.
Це наша ситуація нажаль: скрізь публічно тіко й розмов про ціни-пенсії та прокльони уряду-президенту, що народу не дають жити, а самі лишень прагнуть корита. І це при тому, що доля олігархів в нашій економіці стало знижується. Володар арештованої та багато років тому законсервованої Липецької фабрики за даними Bloomberg втратив 40% капіталізації та безславно полишив список українських мілліардерів (так собі мародерство). За даними світового банку реально бідних людей в нас біля 3%, що істотно менше ніж в Росії чи Білорусії. І, як казав молодий предстоятель УГКЦ, блаженніший Святослав, в Аргентині люди куди бідніші, але куди щасливіші за українців. Бо шлунок сповідує релігію шлунку: його важко наситити надовго. Цим можна довго маніпулювати, тому наше зубожіння більшою частиною стало існує в масмедіа та, як наслідок, в незрілій свідомості.
Ризик переходу зубожіння від категорії медійної до категорії реальної зростає, якщо не зменшити відсоток думок про «соціалочку». Матеріальний достаток – це наслідок співпадіння декількох рушійних сил в одному напрямку, в тому числі, високої культури виробництва та розвиненості економіки. Останні ж неможливі без високої ролі достовірних знань, ставки на інновації, та високого рівня освіти громадян. Якість спільного – величина залежна від суми якостей кожного. Стабільність системи є наслідком внутрішньої стабільності всіх її елементарних складових. Саме з мета-цінності, що УМОВНЕ СПІЛЬНЕ та УМОВНЕ ОКРЕМЕ НЕ Є ЖОРСТКИМИ АНТАГОНІСТАМИ, виходить колективний Захід.
"Research – education – innovations", або трикутник знань – проста схема, яку часто згадують як футурологи, так і просунуті чиновники. З елементарної теорії опору матеріалів відомо, що трикутник – найбільш стійка до деформації фігура. І поняття стійкості є дуже актуальним у сучасності. Термін «Сталий (стійкий) розвиток» десятки тисяч разів зустрічається як в наукових працях, так і в публіцистиці. Бо за розвитком має бути подальший розвиток, а не колапс через закінчення ресурсів для нього. Що залишиться після нас нашим дітям? Що варто робити, для того щоб дбайливе ставлення до власної оселі розповсюдити на власну вулицю, місто, країну, планету? Ці питання визначають не лише майбутню, але і сучасну реальність.
«Римський клуб», квоти на викиди чадного газу та неринкові механізми стимулювання електромобілів (займи, кредити, компенсації та пільги як виробникам, так і споживачам) є такою ж реальністю. Нажаль, абсолютний ринок (або «дикий» капіталізм), який дуже гарно працює у короткій перспективі (дає вірне ціноутворення, сприяє оптимізації та пошуку максимальної якості товарів) у тривалій перспективі рано чи пізно починає суперечити багатьом етичним проблемам. Наприклад, економічно вигідно нарощувати видобуток енергоносіїв. Однак, при цьому ігнорується шкода від зростаючих за експонентною викидів парникового газу СО, що провокує глобальне потепління та факт вичерпності викопних копалин, та, врешті решт, може призвести до колапсу енергетики. Ринок здатен запустити в дію куди більш масштабні процеси, ніж він сам. При цьому сам по собі не дає суспільству справді ефективних інструментів керування цими процесами: для ринку такі процеси є форс-мажором, який важко передбачити та підрахувати економічний ефект. Тому окрім економічної вигоди ми маємо спиратися й на інші відомості та знання для того, щоб постійно вдосконалювати як самих себе так і наші підходи до розбудови матеріального світу.
Research – education – innovations – саме це бачить наріжним каменем в основі свого майбутнього суспільства колективний Захід. Так, чимось це нагадує елемент усіх відомих утопій (включно з соціалізмом-комунізмом) щодо нової якості членів суспільства на межі з феями та рожевими поні. Однак, не можна заперечити факт, що будь-які зміни – це в першу чергу зміни свідомості у певної критичної маси суспільства. І якби середньовічне мракобісся таки задушило просвітницькі ідеї батьків природознавства Бекона, Галілея, Ньютона та ін. – дослідницька компонента не пробила б собі шлях в життя через догми Аристотеля в інтерпретації середньовічних кліриків; і всі наступні технологічні революції з їх масштабними зростаннями економік навряд чи були б можливими.
Насправді в цьому «трикутнику» нічого нового. Окрім акценту на тісних взаємозв'язках між елементами та спробі подивитись на всі три елементи як на частину чогось єдиного цілого, що має справжній зміст саме як ціле, а не як окремі частини. Тут одне породжує інше і важко (часто не потрібно) встановити де саме пролягає межа між ними.
Research
Дослідження – дуже природна та властива діяльність людини. Пізнавати світ як задля простої цікавості, так і з практичною метою. З дитинства мета пізнання ще не зрозуміла, та жага до пізнання вже є. Скуштувати на смак та на дотик і зробити висновки. Запитати у дорослих. З часом пізнання ускладняється, але його сутність аж до наукового методу не дуже змінюється порівно з дитячими першими дослідами. Так, експеримент стає складним, висновок у вигляді теорії – абстрактним. Велику роль відіграють кількісні міри та порівняння з еталоном. До речі, одиниці вимірювання – плоть та кров від науки – є тим засобом, без якого неможливо уявити побут та більшість життєдіяльності людини. От би і іншим надбанням науки людство так само охоче користувалося. Наука, хоч не всесильна, та дає найбільш коректні, точні та придатні до практичного використання відповіді на питання, що нас цікавлять. І не можна однім її відповідям довіряти, а іншим – ні. Безглуздо говорити, що електромагнітне поле існує, бо за його допомогою здійснюються генерація більшої частини електричної енергії в світі, та працює вся наявна електроніка в світі; але при цьому нехтувати фактом глобального потепління, необхідністю щеплень та заперечувати соціологічні та економічні закони.
Однак для того, щоб наука приносила свої плоди та давала нам інформацію про навколишній світ (яку можна використовувати вже зараз, або можна буде використати з користю в комерційному сенсі в майбутньому) для науки потрібні умови. Починаються умови вже зі згаданої довіри до науки та її авторитету у суспільстві. Це створить умови науці в дискусії та конкуренції продукувати дійсно корисні та достовірні ідеї та дані. Крім того, це дозволить науці витримувати внутрішню чистоту, захищатися від різного роду недоброчесності та шарлатанства. Бо дійсно обґрунтовані наукові знання здобувати важко, інколи навіть дуже. А генерувати вкрай привабливу для пересічних громадян маячню та загортати її у обгортку наукової термінології, або підробляти чи красти результати, навпаки, легко. Саме тому на Заході за порушення академічної етики чиновники позбавляються посад. І саме в цьому цінність позиції бувшої команди МОЗ, яка вибудовує СММ протиставляючи достовірні наукові дані шкідливим здоров'ю міфам та практикам.
Іншим принциповим моментом є фінансування. Грамотно планувати та затверджувати бюджет треба скрізь. Та прогнозувати окупність вкладень у наукові розробки можна лише в дуже обмежених випадках прикладних досліджень та дослідно-конструкторських робіт. Тому не можна науку віддати на поталу ринкових відносин. Шкода від того буди не меншою, ніж змусити армію-поліцію перейти на самоокупність. Ні, там де можна, бізнес та науку треба поєднувати. І шана та хвала корпораціям IBM та Google за їх багатомільйонні внески у фундаментальні дослідження. Це треба і стимулювати, і підтримувати. Лише не можна ЗОБОВ'ЯЗУВАТИ їх це робити. Сьогодні вони мають прибутки та інтерес до фундаментальних досліджень, а завтра настануть важкі часи і цю статтю видатків вони мають повне право скоротити. І не важливо чи закінчились дослідження, чи ні, та яка подальша доля чекає наукових працівників. Дослідження повинні мати сталу державну підтримку. Не дарма за стандартами Заходу декілька гарантованих відсотків ВВП мають витрачатися виключно на науку. І якщо інвестиції від бізнесу зменшуються – мають вмикатись бюджетні механізми. Врешті решт, бюджет – це гроші податків від бізнесу, а користі від науки явно не менше, ніж від левової частини контролюючих державних органів.
Education
Так вже ми влаштовані, що лише одних рефлексів та інстинктів, і навіть, розвиненої кори головного мозку недостатньо, щоб справді реалізуватись в житті. Навіть види з менш розвиненою центральною нервовою системою виховують молодше покоління: навчають полювати та не бути впольованим. І, здавалось, би освіта як, певно, найстарший вид діяльності людини вже б мала напрацювати свої ідеальні формати. Та парадокс у тому, що ідеальним лишається лише рецепт не захмарного, та все ж дуже відчутного навантаження учня задля успіху у навчанні. Бо якісне навчання є важка праця для учня. Решта всього тотально залежна від обставин епохи: в неоліті були затребувані навички зі створення примітивних знарядь праці та полювання, а зараз для виховання притомного громадянина не обійтись без основ цифрової, медійної та комп'ютерної грамотності. І це вже непросте завдання для вчителів. Тому ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ І ОСВІТИ ПОВИНЕН БУТИ ГНУЧКИМ та НАУКОВО ОБҐРУНТОВАНИМ. Тут політичні рішення – надшкідливі, бо саме з браку освіти йдуть всі слабкості суспільства.
Як тут не згадати політичні рішення наших урядів щодо зменшення шкільного навантаження, особливо з точних та природничих дисциплін та відміну нормативів на фізкультурі. Навіть найменший аналіз із застосуванням досвіду та дослідів показує, що результат цих рішень буде протилежним до заявленого. Так само, як розвиненість м'язів, розвиненість розумових здібностей пропорційне до відповідних навантажень. Щоб розширити свої можливості – треба спочатку підійти до їх межі, відчути її. Ну і регулярність – матінка результатів, так). Нехтування цими фактами, що підтверджуються щоденно, є антинауковим підходом та матимуть виключно від'ємні наслідки.
Інша роль науки у освіті є ще більш очевидною та безпосередньою. Є паралелі між освітою як отриманням знань нових для особи та наукою як отриманням знань нових для людства. Саме тому освіту з наукою варто поєднувати чим більше тим краще. Мова не лише про проектне навчання та застосування дослідницької методології в навчальних цілях. Мова про реальну участь студентів в дослідженнях в складі наукових груп, що є досить давньою і вдалою фішкою Заходу, яку, навіть, у совку інколи успішно застосовували. Не усім громадянам потрібно бути вченими, та усім громадянам треба вчитися мислити аналітично. І здобуті навички дослідника стануть у пригоді завжди. Бо навички дослідника – це вміння знаходити правильні відповіді на складі питання будь-де: на роботі, в домашньому бюджеті, на виборах. Таке ставлення до освіти – це і загальна якість людського капіталу, це і можливість ширшого кастингу на наукову та аналітичну роботу.
Innovations
Освіта, що інтегрована в науку, робить наукові результати більш відкритими та доступними до безпосереднього впровадження в життя через інновації. САМЕ з НАУКИ та ОСВІТИ ПОХОДЯТЬ СПРАВДІ НОВІ ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ. Варто позбавлятися від наївно-пропагандистських поглядів на кшталт, що простий сільський парубок Калашніков, який у 18 років вперше побачив паровий локомотив, створив найвідомішу у 20 столітті стрілецьку зброю. Ні, ну а що, звичайно, досягти одночасно притомних стрілецьких якостей штурмової гвинтівки (1), її надійності в несприятливих умовах (2) та дешевизни масового виробництва (3) можна хлопцю, що не те що не мав можливість навчатися в справжніх корифеїв інженерії, але й взагалі згаяв можливість саме в юності та дитинстві отримати притомну освіту. Ага, щас. Хуго Шмайсер, якого вивезли до СРСР разом з його командою, який був інженером в десятому коліні та кульмана навчився крутити раніше, ніж ходити, який отримав освіту в кращих університетах, і який… вже створив перед цим на диво схожий на АК47 StG44, тут, звісно ж ні при чому, так.
Зараз справжні революційні речі або створюються в студентських кампусах та стартап-центрах, або створюються тими, хто пройшов через кампуси і стартап-центри. Що розробляли щось нове. Google, Microsoft, FaceBook, Boston Dynamics – тому реальне підтвердження. Щось нове та ще й вартісне в цьому світі можна віднайти та впровадити лише ретельно вивчивши те, що існує, та у багаторівневій взаємодії з іншими, схожими на тебе. Все просте давно винайдено. Та й складне також. Тому скільки б комерційні компанії не намагались «візіонерствувать», їх завжди утримуватиме фінансова обережність. Чим більш революційна ідея – тим важче оцінити та спрогнозувати її успішність. Зовсім інша справа – студентський стартап, коли є лише нова ідея і бажання втілити. І справді програти ти можеш якщо не наважишся спробувати. У такий спосіб нове торує собі шлях швидше, і успішні стартапи потім швидко знаходять зацікавленість бізнесом, або інвестиції.
Інновації є основою росту економіки. Маємо замкнуте коло: ефективність старих рецептів, що колись були новаторськими, швидко зменшується, бо вони досягають свого результату та вносять певні незворотні зміни в життя. І життя починає вимагати нових інновацій. Наприклад, парові машини дали поштовх промисловості та економіці і дуже швидко з'явилась потреба в більш досконалих та потужних рушійних апаратах. І досліди Фарадея та Герца разом з теорією Максвела швидко знайшли застосування яв к електричних двигунах, так і в генераторах електричної енергії. Інновації змінюють умови для досліджень та освітньої діяльності і коло замикається). Зв'язок інновацій з наукою часто буває більш прямим: мережа Інтернет з'явилась як науковий інструмент для об'єднання комп'ютерів та пришвидшення доступу до даних саме в середовищі вчених. Сучасні інстаграмні діви це навряд чи здатні уявити. Як і не здатні уявити свого життя без щоденного шеру ворлдвайд своїх накладних вій та силіконових вуст.
Якщо хазяйка хоче спекти такі самі пиріжки, як у сусідки – вона має спитати її про рецепт та зрозуміти його. Інакше буде байка «падав сніг на поріг, кіт зліпив собі пиріг». Не важливо коли саме та як саме ми хочемо зробити в Україні Європу. Не важливо скільки в нашому рецепті буде національного колориту. Та найменший успіх почнеться зі змін у свідомості. З чіткої орієнтації на знання та на високий рівень освіти кожного. Коли думка інтелектуала буде важливіша думки ведучого шоу «Битва екстрасенсів». Найменший успіх почнеться з вивчення чужого успішного досвіду. З чіткої орієнтації на думку Фукуями, що зміни майбутнього починаються з потужних інвестицій в систему університетів та дослідницьких центрів. Найменший успіх буде, коли колективний Коломойський вкладе гроші не в підкуп судів чи в створення кишенькової політичної сили, а в сотні студентських стартапів та наукових колективів.
Рецепт успішного завтра може дати лише той, хто збудував успішне сьогодні. І цей рецепт – in open access. Так чому б не взяти?
