Відомий письменник Уільям Сомерсет Моем в одній зі своїх книг сказав, що вступаючи в шлюб, пара ще не знає, до чого в результаті вона прийде: до перемоги чи до поразки. Оцінюючи людські стосунки у шлюбах, які одні пари зберігають (йдуть до перемоги), а інші нещадно руйнують (йдуть до поразки), можна зробити висновок, що перемогою пари в результаті відносин стане сформоване ними слово «ми», а поразкою залишаться два «я» і «я». Розглянемо, як ці напрямки формуються.

Зазвичай, ми одружуємося на основі любові, бажання бути разом до кінця життя, у якому мріємо бути опорою для своєї половини. Однак за деякий час велика кількість пар розлучається. Хтось витримав три роки (кажуть, що стільки живе любов), хтось витримав 30, а хтось лише три місяці. Що ж примушує людей, що недавно так щиро любили один одного, розлучатися?

Дослідження цих процесів показує просто безліч причин: зрада з іншою жінкою (чоловіком); любов до наркотиків, алкоголю, ігор; суттєвий вплив батьківської родини на ту чи іншу половину подружжя; насильство над своєю половиною (частіше чоловіки, які мають для цього тестостерон, а, отож, велику агресію); дотримання існуючого стереотипу суспільства, який базується на релігійній догмі, що чоловік хазяїн жінки (вона виготовлена з його ребра), тобто вона є просто предметом для використання, а не любимою і рідною людиною і т. д.

Причин можна наводити дуже багато, але всі вони зводяться до одного, яку модель шлюбних відносин буде формувати пара, причому формувати абсолютно випадково. Одним парам пощастило – і вони зразу потрапили в хорошу модель, а іншим не пощастило – і вони потрапили в погану. Моделей, звичайно, багато, як і причин для руйнування шлюбу чи його будування. Всі ці моделі можна об'єднати в двох основних: перша будується на базі любові, а друга – на основі влади. Тут, у першу чергу, слід визначитися з двома важливими чинниками у відносинах: любов і влада. Любов – це коли він (вона) радіє від того, що твоя близька людина щаслива. А от про владу говорять, що вона полягає в тому, щоб наносити їй (йому) біль і принижувати, тобто радіти від того, що твоя половина страждає від твоїх слів і поступків. Відчуваєте різницю: небо і земля.

Із кожної моделі відходить різна мета шлюбного життя: у першому випадку – у горі і в радості бути разом від початку і до кінця, підтримуючи один одного; у другому випадку – довести, хто в домі хазяїн, а хто його раб.

Із кожної мети виходять і різні дії: у першому випадку буду робити усе, щоб ти була (був) щаслива (щасливий) зі мною, йдучи на компроміс; у другому — кожен хоче бути щасливим, вимагаючи від другої половини виконувати його (її) вимоги. Компроміс тут рідкісне явище, та й той може бути настільки болючим, що може вести до розриву шлюбу. Із різної мети і різних дій народжуються різні емоції, які відкидають цих двох людей в різні боки.

Наведу усього два приклади. Приклад перший стосується щоденного життя. У першому випадку кожний із пари щасливий (щаслива) лише від того, що бачить та чує голос своєї половини; а у другому випадку їх подразнює все, що стосується його половини: голос, одяг, фігура тощо. Приклад другий стосується професійного росту. У першому випадку друга половина не тільки радіє, що її чоловік (жінка) піднімається по щаблях своєї професії, а ще їй допомагає, підставляючи плече. У другому випадку – він (вона) «лягає» каменюкою, горою, річкою, морем на дорозі своєї половини, щоб не дати їй росту. Тут уже він (вона) підставляє не плече, як у першому випадку, а, навпаки, робить підніжку, щоб залишити свою половину ні з чим, викинувши її на узбіччя дороги (життя).

Якщо у першому випадку пара має позитивні емоції і спокійно просувається до формування слова «ми», то у другому випадку відбуваються протилежні події. Тут збуджуються негативні емоції: заздрість, ревнивість, бажання принизити, бажання контролювати, злорадство, і, нарешті, мстивість, яка вже може взагалі вийти з берегів. Все це веде спершу до формування окремих «я» і «я», а в результаті і до повного розриву.

Отож, у першому випадку, коли шлюб будується на основі любові, пара прийшла до перемоги; а в другому (коли пара будує шлюб на основі влади) — до поразки. Можливо, і в другому випадку можна якось відкоригувати руйнівні процеси, зупинитися і обдумати, чому ми йдемо до поразки? Тут, очевидно, замість плекання своєї впертості і гордині варто почати мінятися, складаючи приємні слова і хороші поступки у шлюбну модель на основі любові. Однак для цього треба багато працювати, і в першу чергу, над собою, а потім і над відносинами; частіше думати, що робити, ніж діяти.