В нас багато хто мріє про «справжню», «правильну» демократію, дехто про лібералізм.

Чимало таких мріють здолати режим мародерів, що третій десяток років панує в Україні, демократичними чи ліберальними гаслами, форумами, круглими столами, конференціями, вуличними креативними перфомансами.

В мріях нема нічого поганого.

І демократія, і лібералізм, і навіть соціалізм (наприклад, з шведським обличчям) можуть бути за певних умов ефективним інструментом розвитку певного суспільства, держави, країни.

Треба лише знаходити баланс між амбіціями і амуніцією і обирати той інструмент, який відповідає і меті, і можливостям, і об'єктивним і суб'єктивним умовам.

Ось, наприклад Лі Куан Ю вважав, що однією з необхідних (проте сама по собі не достатня) умов демократії «західних» зразків є високий рівень доходів населення. Усього населення. Щоб це населення могло витратити значний час не на заробляння на шмат хліба і на ліки, а на освіту, самовдосконалення, розвиток власного світогляду. Щоб середньомісячний дохід був дещо більше, ніж річний зараз в Україні. Ось тоді, вважав він, населення матиме шанс робити свідомий вибір. І купити його гречкою буде неможливо.

Не все, але багато що впирається в «піраміду Маслоу».

Відповідно сподіватися на перемогу ідей лібералізма і парламентської демократії із загальним виборчим правом в країні з рівнем ВВП десь між Конго і Суданом виглядає дещо ексцентрично.

Так само ексцентрично сподіватися здолати людей із специфічним життєвим досвідом наших 90-х круглими столами і форумами.

Розраховувати на чесні вибори в країнах з владними кланами, приватними і кримінальними арміями взагалі часто буває наївним.

Ну просто тому, що в таких країнах пара тисяч тонтон-макутів або тітушок з йовбаками часто бувають більш вагомим аргументом, ніж інтелектуальна дискусія у вузькому колі інтелектуалів.

Тому раджу прибічникам докорінних змін в Україні вчитися ходити строєм. Хай не так красиво, як на світлині, проте строєм. А ще купити зброю і навчитися її застсовувати, бажано в тому ж складі, в якому вчитеся строю.

Борони боже, не для збройного заколоту.

Для того, щоб захистити і себе, і свої родини, і країну.

У такому разі, можливо, колись в майбутнєму буде реальний шанс дискутувати про реальні демократію і лібералізм.