Тема того самого дня побєди дуже складна для українського суспільства сьогодні і причин тому є надзвичайно багато, але основна — небажання держави вирішувати питання, на якому активно грає наш ворог — імперська росія. Той же пан президент гучно заявляє про те, що «бєссмєртний полк» — спекуляція на почуттях людей і все таке, але у той же час не подає ані особисто, ані через свою найбільшу парламентську фракцію жодних потрібних ініціатив. Чому? Питання риторичне.

Я вже писав про той самий полк, і пора, мабуть, підбити підсумки. Почну з невеликого репортажа з міста Одеси.

Ранок. 10:00. На Алеї Слави з'являються всякі підараси

59120a4f1ea78.jpg

Вони кладуть квіти, втікають, і далі починається найцікавіше. На обрії з'являється той самий пропагандистський. Починається зрежисована кремлем вистава. На 4му році війни проти росії в тилу України вільно діє її агентура і проводить фактично підривну діяльність.

59120b80958dd.jpg

Тут же з'являється і якийсь маршал-генералісімус

59120b9f648fa.jpg

А далі, як то кажуть, партизани все товще і жирніше. Серед ватки виявляється, не тільки портрети дідів, а ще і фотографії терористів, які загинули 02.05.14 при спробі встановлення тут «ОНР». Фото — Пушкінська.

59120c914ed71.jpg

Лунають чудові антиукраїнські гасла, розповіді про фашистів, з'являється купа гєоргієвських лєнт і інші цікавинки. Більше на відео.

Був ще отакий гєоргієвський шарф.

59120e46159d1.jpg

На сцені навіть виник іще один «полк». Полк бєссмєртних сєпарів-куліковцев! Дайош жару!

591217dacaf1e.jpg

Далі почалось справжнє свято для ватки. Я підняв у відповідь на їх путінську акцію портрет Романа Шухевича. І тут сєпарів буквально почало розривати.

59120f63bd39c.jpg

Із криками «Бандераааа!» (бо відрізнити Бандеру від Шухевича вони не в змозі) кацапопітеки поопускали забрала та ринулись в атаку. Мене взяли в кільце поліцейські і почали виводити з місця подій, але вата настільки почала буянити, що в результаті я лишився з розірваною футболкою та без своїх окулярів. Власне прикріплюю відео цих подій

Ще одне відео, тут видно трохи краще, що відбувається.


Реакція на це від російських ресурсів, як завжди, дуже феєрична.

591218e3df26e.png

Той самий полк після цього побув на Алеї ще хвилин з 30 і звалив геть. Лишились звичайні люди. Ну майже звичайні. На цьому відео з 1 хвилини якась бабуся намагається з'їсти ту саму лєнту

В той же час в іншому місті депутат від опозиційного блоку в обласній раді Вітя Баранскій теж влаштовував свято побєди для вєтєтранів і дітей. Правда, чомусь разом із Пікачу. Але це Одеса. Нам тут не звикати.

59121212b3f5e.jpg

Але тим не менш, попри все, в Одесі якраз все ще пройшло дуже і дуже спокійно. На відміну від столиці і Дніпра.

В Києві, наприклад, поліція не давала розгортати державний (!) прапор «штоб нє правацировать». Ну дуже символічне фото.

59121373a3788.jpg

В той час в Дніпрі тітушня від опоблоку і поліція побили ветеранів. Ні, не тих, що в 2 світову воювали. Тих, хто боронив нас від росії.

Сором.

59121484e8fcb.jpg

Коротше кажучи, день 9 травня був насиченим в Україні на події. Зазначу, що той же «Бєссмєртний полк» в Москві та окупованому Донецьку проходив із портретами бойовиків. Гулять так гулять.

591221e8d59cd.jpg

Те, про що було написано вище нагадує мені ну що завгодно, але не країну, яка воює у визвольній війні. І це — наслідки того, що держава самоусувається від вирішення проблеми агресії, в тому числі і ідеологічної, гібридної. У нас не працює непотрібне міністерство інформполітики, не пишуться нові, потрібні для виживання закони у сфері захисту національної безпеки і просто кладеться величезний болт на правильне виховання молоді.

В решті решт, в Україні (!!!) сьогодні ще потрібно боротись за те, щоб бути українцем! Абсурдність того, що відбувається, не має меж, і триватиме ще довго, поки у нас не буде проведено необхідних заходів.

І при цих «чудових» «житипоновому» консервах ці заходи не будуть відбуватись.

Бо бабло, як відомо, перемагає зло.

Вони зайняті ним. Там, де грошей нема, вони — повні політичні імпотенти.

А питання національної безпеки вони залишається, як і в 2014 році, на плечах звичайних громадян. Громадян, яким держава ще й усіляко ставить палиці в колеса.

Сподіваюсь, це тимчасово. Бо інакше перед нами ну дуже не привабливі перспективи.

Сергій Стерненко