22.09.2015
Що я більше всього люблю, коли приїзжаю в зону бойових дій, так це «ПАЖРАТЬ»))
Ні, я не шуткую! Коли бойова група стоїть десь на природі, і їй підвозять продукти раз на десять днів, хлопці готують собі самі. І як готують… МММ-МММ.
Елегантний панчик на фото — Кок(позивний). Цей мужчинка запросив нас до столу як тільки ми ступили на територію розташування, і закормлював нас від пуза.
Гороховий суп, до якого я маю слабкість з дитинства, в його виконанні збирає всі можливі нагороди! Горох проварюється у великому казані на печі, що топиться дровами до неповторного в домашніх умовах стану. Картопелька і набір спецій додається в таких ювелірних пропорціях, що вишукано підкреслюють основний інгредієнт. Ну і перлиною цього кулінарного шедевра, безумовно є запашне сальце, яке нарізають шматочками середнього розміру, обсмажують і потім теж висипають в супець.
Це абсолютно ідеальна формула, війна за володіння якою набагато виправданіша ніж за ту тупорилу ідею про «рюсскій мір». Але не про то мова.
До чого я веду. Душа українця проявляється в будь яких життєвих бурях. Наш козак будує, творить. Наче б то, зроби собі вогнище тай вари на ньому щі. Не вік же ж солдату на одному місці сидіти. Зміна дислокації і все таке.
А нє. Наші Піч змайструють, поряд альтанку поставлять, і своїх і тих хто в гості завітав нагодують, цибульку посадять (на фото), песиків і котиків заведуть, щоб душевніше служилось. Як завезли продукти — готують з того, що приїхало. Як не завезли, візьмуть вудку, риби наловлять(якого я товстолоба на грилі у дєсантури їв!!! це не передати!), або вполюють зайця чи качку.
Що казати, якщо посеред степів наші умільці мають гарячу воду і баню?!))
Останній раз кажуть мені «Ми тут за Вас вистоїмо, не переживайте. Переможемо. Головне ви там на гражданці не підведіть».
Тож давайте теж будувати! Будемо достойні наших героїв!)
Стас Прудкий.
P.S.: Ми були зняли сюжетик, про те як Кок робив нам котлетки. Якщо цікаво можете глянути його тут: https://www.youtube.com/watch?v=Lp1YSFkMaOU
