Наші московські вороги постійно продавлюють ідею того, що їх гігантська країна має такий величезний ресурс, що просто приречена на перемогу в цій військовій кампанії. Типу «Да мы вас шапками закидаем». На жаль багато нашого брата піддається цій думці.

В той же час їх державна політика активно впроваджує стержнем суспільного життя православ'я, основою якого, як не парадоксально, є святе письмо або Біблія. Так сталось, що я зростав під впливом релігійні них поглядів моєї мами і від народження до 18 років (поки не залишив батьківський дім), я читав або слухав цю книгу.

Тому, маю для Вас одну і класичну історію з першої книги Самуїла, 17 глави, за яку чомусь уперто забули наші «релігійні» опоненти.

«4 І виступив з філістимлянського табору передовий борець, на ім'я Голіаф, з Гату, ростом шість ліктів із п'яддю.

5 На голові в нього був бронзовий шолом; одягнений був у лусковий панцер, що важив п'ять тисяч бронзових шекелів.

6 На ногах у нього були бронзові наколінники й бронзовий спис за плечима.

7 Ратище його було завгрубшки, як ткацький вал, а блискучий кінець його списа важив шістсот шекелів заліза. Попереду нього виступав щитоноша.

8 Став він і загукав до лав ізраїльських: „Чого ви вийшли й стаєте до бою? Хіба я не філістимлянин, а ви не раби Саула? Виберіть собі одного, й нехай виступить проти мене!

9 Коли він зможе боротися зо мною і мене вб'є, ми будемо вашими рабами, а коли я подужаю його та його вб'ю, ви будете нашими рабами й будете нам служити.“

11 Почувши ці слова, Саул і ввесь Ізраїль зжахнулись і налякались вельми.

32 Тоді Давид сказав до Саула: „Нехай ніхто не падає духом заради нього! Слуга твій виступить і буде битися з тим філістимлянином!“

33 Саул же Давидові: „Не тобі виходити проти цього філістимлянина, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояк із молодощів.“

34 А Давид сказав до Саула: „Слуга твій пас вівці батька, і як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари,

35 то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. А як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть.

36 І левів і ведмедів вбивав слуга твій, і цьому необрізаному філістимлянинові буде так само як з ними, бо він зневажив військо живого Бога.“

37 Тоді Саул сказав до Давида: „Іди, й нехай Господь буде з тобою!“

40 Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п'ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина.

41 А філістимлянин також підходив дедалі ближче до Давида, і щитоносець попереду нього.

42 Споглянув філістимлянин і, побачивши Давида, погордував ним, бо був він ще хлопець, русявий, гарний з виду.

43 Філістимлянин і каже до Давида: „Чи ж я тобі пес, що ти йдеш на мене з палицями?“ І прокляв філістимлянин Давида своїми богами.

44 І мовив філістимлянин до Давида: „Ходи до мене сюди, я віддам твоє тіло птицям небесним і польовим звірям.“

45 А Давид відповів філістимлянинові: „Ти йдеш на мене з мечем і довгим списом і коротким. Я ж іду на тебе в ім'я Господа Сил, якого ти зневажив.

46 Сьогодні ж таки Господь видасть тебе в мої руки, я тебе вб'ю, відсічу голову від твого тіла і дам твій труп і трупи філістимлянського війська — таки сьогодні! — птаству небесному й дикому земному звірю, і взнає вся земля, що є Бог у Ізраіля.

47 І ввесь цей збір взнає, що не мечем і списом Господь дає перемогу, що війна йому належить і що він вас видав нам у руки.“

48 І от як філістимлянин рушив і, йдучи, насувавсь проти Давида, цей швидко вибіг із лав назустріч філістимлянинові,

49 сягнув рукою до торби, взяв із неї камінь, метнув ним з пращі й поцілив у лоба філістимлянинові. Камінь застряг у нього в лобі, й він упав лицем об землю.

50 Отак Давид подужав філістимлянина каменем і пращею, убив його на смерть: меча ж не було в руках Давида.

51 Підбіг Давид і, ставши над філістимлянином, ухопив його меча, вийняв з піхви й завдав йому смерть, відтявши йому голову. Філістимляни ж, побачивши, що богатир їхній мертвий, метнулися втікати.

52 І здвигнулися мужі Ізраїля та Юди й з боєвим криком гналися за філістимлянами аж до входу в Гат та до воріт Екрону. Філістимляни падали трупом по дорозі Шаараїм аж до Гату та до Екрону.»

Декілька років назад, ще до війни, я почав час від часу відвідувати київський бійцівський клуб. Це там де збираються хлопці і мутузять один одного з ціллю пізнати Дзен. І був там хлопчинка на прізвисько Гарт, середнього росту і тілобудови. Я навіть не звернув на нього увагу коли в перший раз підійшов на точку де всі збирались і подумки пожалів коли він вийшов на бій з здоровецьким бугаєм. Але менше хвилини і здоровань лежав на землі, як риба ковтаючи ротом повітря.

Хтось інший написав би, що коли Гарт входив в коло, в ньому прокидався звір. Але звір також має рефлекси і інстинкти. Я б сказав, що Гарт у бою був холодним розумом і абсолютною люттю одночасно. Він завжди обирав противників більших і сильніших за себе. Казав, що по іншому в цих бійках нема ні росту, ні сенсу.

Його фраза надовго стала моєю внутрішньою установкою «Важен не размер собаки в драке, а размер драки в собаке».

Україна багато менше московії. Нашу матеріальну базу умисно знищували багато років. Але Україна має стінопробивний характер. Доказом цього є подвиги наших воїнів, титанічна робота волонтерів, активна позиція і допомога своїм героям зі сторони народу.

Взрощуватимемо ж ці якості в собі і надалі. Відсічемо ж нарешті голову нашому Голіафу.

Стас Прудкий.