В Україні мовне питання піднімають лише у випадках, коли хочуть звузити функціонування української, та розширити можливості застосування російської мови.

У захисників російської завжди знаходиться безліч аргументів. Вони звертають увагу на утиски мов нацменшин, на реальний стан справ щодо застосування російської, а також на насильницьку українізацію.

Насправді, з часів Російської імперії, лише українська мова знаходилась під тиском. Чого вартий лише Валуєвський циркуляр щодо заборони друку книжок українською.

З недавньої історії – це закон Ківалова-Колісніченка «Про засади державної мовної політики» часів Януковича, яким значно розширювалась сфера застосування російської мови.

Але багатогранний міністр МВС Арсен Аваков, який порушив цю тему, вирішив не оглядатись назад і запропонував свою концепцію розвитку російської в Україні. Арсену Борисовичу здалося, що його не будуть топтати, умовно кажучи ногами, якщо він назве себе «російськомовним українським націоналістом». А топтати є за що. Більшої нісенітниці, ніж «російську українську», вигадати важко.

Очевидно, ідея полягає у тому, щоб російську мову маркувати таким чином, щоб для її розвитку на теренах України не було перешкод. В перспективі – це можливість обійти закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Безумовно, в Офісі президента зараз активно переймаються долею російської. Інакше як пояснити, що на її захист встала також Юлія Мендель. Прес-секретарці Володимира Зеленського настільки припала до душі ідея «російської української», що вона буквально захлиналась у потоці аргументів, доводячи необхідність українців нарешті зрозуміти важливість розвитку російської в державі.

І Аваков, і Мендель добре знають, що в Україні ніхто ніколи не забороняв розмовляти ні російською українською, ні суржиком, ні мовою Азарова, та й самого Авакова.

Стогнуть за російської лише ті, для кого мова залишається чужою, або навіть неприйнятною. Тоді починають порівнювати з англомовним світом, розповідають про якийсь «інгліш-вінгліш», переконують, що без російської ніяк.

Утвердження російської під будь-яким приводом – це деструктивний шлях, не зважаючи на розповсюдження її в Україні. Для Арсена Борисовича, який так і не спромігся вивчити пристойно українську, наче хтось йому відібрав мову, російська українська – це вихід. Для Мендель, мабуть, теж. А, може, страшно подумати, й для самого Володимира Зеленського.

Але не для України і українців, нехай і тих, хто мешкає в російськомовних регіонах.

Якщо піти запропонованим шляхом, у питанні мови повернемось на багато років назад. І в результаті заговоримо не просто російською українською, а «язиком» Мендель та Авакова, чи взагалі 95-го Кварталу. Чому Кремль буде тільки аплодувати.