Читаю в метро рекламу «Скринька Фієрії». Предлагаю свой спектакль «Скринька Пандори».

Дійові особи:

Dead Morose — старший некромант
Лисичка-сестричка — втілення відчаю
Зайчик-пострибайчик — втілення подружньої зради
Їжачок-колючок — втілення меланхолії
Оленятко — втілення болю
Воронятко — втілення скорботи

Зайчик-пострибайчик бере участь в оргії, гвалтуючи лисичку-сестричку, відриваючи від неї шматки живої плоті. Лисичка в агонії стогне: «Хаос володує». Все дійство відбувається під акомпанемент нойз-проекту Merzbow. Їжачок-колючок плавить запальничкою зубну щітку, вставляючи до неї леза. Оленятко викручує свої кінцівки, наповнюючи залу хрустом кісток. Воронятко спостерігає за фієрією мастурбуючи.

З.П.: ПІтьми повстав чудовий світ. Сьогодні мертвих карнавал.
Л. С.: Зілємося в болючому екстазі, бо ми наповнені гріхами.
О: Людина то є прах одвічний, лиш шлях у морок.
В: Я спостерігав нещасть багато. Всі прокляті, усі заточені для болю.
Ї: А може викличимо діда. Він все нам розповість відразу.

Всі кличуть Dead"a. Починає грати Вагнер. Оргія набирає обертів. Куліса опускається. На ній зображена Діва Марія з дитинчам — вони посміхаються. На сцену виходить Dead Morose.

D.M.: Що є то людство. Втілення тваринного — не більше. Лиш нескінченні вбивства, словами та руками. Лише бажання жити під знаком матеріалу. Немає в них любові — все брехня. Це світ створив не Бог. Він їх покинув.

Тварини завивають.

D.M.: Дамо їм те, чого вони бажають. До чого рухалися крізь тисячу років.

Dead тримає скриньку Пандори. Відкриває її. Звірі збираються навколо скриньки. Тепле сяйво опалює їх шкіру.

D.M.: Замовте по бажанню.

Л.С.: Голод
З.П.: Війни
О: Страх
В: Чуму
Ї: Душевні муки

D.M.: Хай буде так. Dead стучить посохом, зробленим з людських кісток, по підлозі. Зал наповнює темрява.

Через декілька хвилин в залі чутно крики. То Сатурн (грає Ілля Ківа) прийшов з'їсти дітей.