5b20b31275c00.jpg

Святитель Іоанн Золотоустий порушував абсолютний піст, навіть не приховуючи своєї обжерливості. Так говорили ті, що співслужили разом із ним Літургію.

Говорили, бо святитель наказав негайно вигнати із домів целібатних кліриків підозрілих «сестер», і вимагав, щоб заможне священство згадало, що треба жити набагато скромніше, а для цього слід відмовитися від неймовірних масштабів розкоші, наявність якої складно не помітити.

До того ж, навряд чи можна Іоанна Золотоустого назвати дипломатом. Від нього кожен чув те, що святий вважав за потрібне сказати прямо у вічі. Він підказував співрозмовникам тільки найкорисніше для їхнього спасіння, хоч і не завжди приємне.

Зазвичай не всі адекватно сприймали гірку правду про себе з уст святителя, і тому породжували багато пліток. Зокрема, натякали на те, що архіпастир нікого не запрошував до себе у гості, оскільки потай від людських очей втішався гріховною насолодою.

Співслужителів обурювало, що відразу ж після Євхаристії прямо у вівтарі Іоанн Золотоустий мав зухвалість їсти коржики. Саме це і призвело до появи серед представників духовенства чіткої впевненості, що святитель без жодних спроб протистояти обжерливості цілком підкорився їй, і тепер залюбки плекає цей гріх у собі.

Як виявилось, окрім прісних коржиків, до раціону святого входила рисова каша, а під час трапези він полюбляв перебувати на самоті, бо насправді тримати абсолютний піст йому заважав хворий шлунок. Гастрит Іоанн Золотоустий отримав, живучи у Сирійській пустелі.

До подвижників майбутній святитель утік після того, як прийняв Таїнство Хрещення, котре звершив святий Мелетій, архієпископ Антіохійський. Крім того, саме архіпастир Мелетій не дав тоді аскетизмом назавжди погубити здоров'я Іоанна, і, викликавши його до себе, рукоположив у сан диякона.

Поміж розбещених же кліриків святитель Іоанн Золотоустий отримав репутацію старомодної та провінційної людини. Завдяки тому, що усе своє земне життя ставився до Християнства напрочуд серйозно.