Шкідливість проведення гей-параду у столиці у тому, що це збільшує соціальну напругу у країні, що воює, і помножує недовіру населення до влади, яка нав'язує чужинську ідеологію.

Істерія навколо проведення чергового гей-параду у Києві розкручується кілька місяців у середовищі псевдо-правозахисників і псевдодемократичних сил у особі Amnesty International та підконтрольних олігарху Пінчуку депутатів, зокрема Мустафи Найєма та Сергія Лещенка.

У даному пості я не прагну висвітлити причини того, чому я проти ідеології ЛГБТ. Усі, хто хоч трошки в темі, розуміють, що це складова ідеології культурмарксизму, так же ворожого до нас, як і комунізм, соціалізм чи ленінізм-сталінізм. Тільки у західній обгортці. Ось трішки про витоки і основи культурмарксизму, на жаль, поки що лише у російському перекладі.

Однак, наразі стоїть питання того, чому для нас усіх шкідливе проведення таких парадів. Нагадаю, що вперше із помпою доволі масштабний захід на чолі з тими ж Найємом і Лещенком провели у 2015 році на Оболоні. І так як столична поліція не бажала агресивно діяти проти противників гей-параду, вказані депутати залучили під захід сумнозвісну ніжинську поліцію. У результаті хода «прайду» закінчилася сутичками із націоналістами, через що постраждало кілька чоловік, а бійці АТО отримали судові вироки.


Через рік, 2016 року, захід був проведений вже у центрі столиці. Для цього головні вулиці обгородили клітками, а усіх незгодних із шабашем, який розгортався, «пакувала» поліція. При цьому, один з інцидентів відбувся на очах у голови тодішньої Нацполіції Хатії Деканоїдзе.

Як бачимо, чоловік намагався просто подискутувати із присутніми, коректно висловивши своє невдоволення пропагандою ЛГБТ. За це його затримали і заарештували. При цьому — із застосуванням сили і брутальністю. Що дивно, адже пропагандисти ЛГБТ стверджують, що борються проти насильства і брутального застосування сили...

До слова, того року гомосексуалісти та поліція не пустили на службу священика, церква якого знаходилася у очепленому гей-парадом квадраті.

Сам квадрат по периметру за наші з вами гроші охороняли снайпери, які, як слід розуміти із їх обов'язків, у разі чого були готові стріляти, якщо б сталися чергові сутички. Крім того, поліція кидалася на усіх, хто був одягнений у націоналістичну символіку, або ж військову форму, при обшуках заявляючи, що ці люди поводяться як екстремісти.

Цього року організатори гей-параду пішли ще далі, заявивши, що після закінчення заходів у неділю із клітки усіх представників ЛГБТ будуть вивозити на метро. Його також перекриють, і станції працюватимуть лише на розвезення учасників заходу. Як виходить із заяви, негомосексуалістів впускати у вагони метрополітену не будуть. Тобто, людей дискримінують за сексуальною та ідеологічною ознакою. До всього, ці заходи, судячи із небажання розкривати кошторис на проведення акції, знову будуть відбуватися за наш із вами — бюджетний рахунок.

Як бачимо, пропагандисти та грантоїди ЛГБТ не просто нав'язують свою ідеологію, — будь-яка дискусія провалюється, адже вони намагаються переконати усіх у тому, що лише їх бачення є істиною останньої інстанції. Вони намагаються узаконити статус секс-меншин на законодавчому рівні, закріпивши для них «позитивну дискримінацію». Усе це робиться за рахунок бюджету, — наші з вами гроші, у чому явно проглядається корупційна складова та соціально-економічна неадекватність. Адже в країні є набагато більше нужденних осіб — інвалідів, матерів-одиначок, пенсіонерів, які і так живуть нужденно, але, за їх права ці «правозахисники» не борються. Усім відомо, що ЛГБТ відпрацьовує гранти.

А проведення власне маршів і гей-парадів призводить до збільшення напруги у суспільстві. У країні, яка воює. Це шкідливо як для держави, так і для суспільства. Тим більше, що організатори гей-парадів неадекватно коментують 95% суспільства, яке не сприймає ідеологію ЛГБТ.

Чим закінчиться цьогорічний парад секс-меншин — невідомо, але, судячи із заяв організаторів і нацполіції, правоохоронців вже «накрутили», як і минулого року, на жорстке реагування «екстремістів» — представників 95% населення, яке не сприймає ідеологію ЛГБТ та культурмарксизму.