Неоколоніальні свята за інерцією святкуються населенням, але Кремль втрачає свій вплив на українців.
Цього року заходи на 9 травня видалися насиченими на події і незвичність проведення шаблонного свята. І головна прикмета, яку можна назвати у цій події — вона стала інертною. І ця інертність поступово переломлюється на нашу, українську сторону, поступово закріплюючи в українців адекватне уявлення про ті події. Але про все по порядку.
Якщо розглянути події у Києві — заходи відбувалися під надзвичайно посиленим супроводом правоохоронців та нацгвардії. Контроль був занадто прискіпливим і жорстким. Поліція часто без пояснень мотивації не дозволяла пройти на захід, або ретельно обшукувала. З одного боку така поведінка цілком зрозуміла: у столиці проходить Євробачення, перебуває чимало іноземців, місто хочуть презентувати світу спокійним і контролювати навіть конфліктні ситуації. Однак, з огляду на неадекватні дії правоохоронців у спайці з тітушками у Дніпрі та Харкові виникає запитання: чому сталися такі «перегиби»? І чому влада у цій ситуації підтримала сторону антиукраїнських сил, які влаштували шабаш під назвою «бєссмєртний полк»?
Цьому я можу навести кілька підтверджень, яким був сам очевидцем, і які бачили тисячі українців. Наприклад — штурм офісу батальйону ОУН. Яка була необхідність таких жорстких дій — складно логічноусвідомити. Так само неадекватно влада поводилася з іншими добровольчими формуваннями, які прагнули не допустити розгортання ватних шабашів і порушення законодавства у пропагуванні ворожої символіки (комуністичної та терористичної).
Так, особисто я сьогодні взяв участь у заходах разом із добровольцями АТО організації С14. Зібравшись коло готелю «Салют» нас ретельно обшукали, потім оточили щільним очепленням, і довго не пускали. По раціях було чути переговори, що ми, буцімто, становимо потенційну небезпеку. Окрім нас правоохоронці заблокували громадян, які несли довгий і великий прапор. Їм також перегородили дорогу кінною поліцією, не даючи пройти до тих пір, доки не пройдуть екс-регіонали зі своїм шабашем. Коли «опоблок» і решта покинули парк, заблокованих громадян, нас у тому числі, пустили туди. І тут варто зауважити, що таким чином поліція порушила не лише наші права — а більшість заблокованих також були ветеранами війни, тільки російсько-української. Не пускали також інших людей, які хотіли поклонитися загиблим у парку Слави. Виникає питання: чим «Опоблок» і його представники відрізняються від інших громадян, і чому через них дискримінується решта громадян?
До честі правоохоронців хочу зазначити, що на моїх очах поліція таки затримувала ватніків, які намагалися прийти з комуністичною або терористичною символікою. Під роздачу потрапив навіть екснардеп-комуніст Юрій Соломатін, який не очікував, що буде усунений з вулиці за носіння ворожої символіки. Затримували і старих комуністичних функціонерів, які за звичкою виряджалися «кумачьом». У більшості ностальгуючих за совком сьогодні в одязі переважали червоні барви. До слова варто зауважити, що у Києві залишилося всього лише трошки більше 30 справжніх ветеранів Другої Світової війни, яким уже понад 90 років, і які, у більшості. не мають здоров'я ходити на такі заходи. 99% усіх «ностальгуючих» — стара комуністична партійна номенклатура, кегебісти і сексоти на утриманні.
Іншою категорією ностальгуючих за совком була біснувата вата, або явно неадеватні учасники заходу «бєссмєртний полк». Вони залишилися у парку після того, як очільники «Опоблоку» сіли у свої дорогі автівки, і поїхали святкувати освоєння грошей, які виділила на заходи Росія та Янукович.
Варто зауважити, що охорону цим заходам надав кум Путіна Віктор Медведчук, відомий своєю україноненависницькою позицією. У Києві цей ватний шабаш охороняв спортивний клуб «Сварог», який утримується і фінансується названим олігархом. Саме вони і зчиняли бійки біля обеліска.
Та все ж, не зважаючи на це, така бравада червоних була краплею в морі серед звичайних українців, які, все ж, ішли вклонитися загиблим у Світовій війні. Чимало йшло у маках, або національних прапорах, навіть люди похилого віку. Ішли і люди без жодної символіки. Люди йдуть, бо звикли в цей день святкувати закінчення тієї війни. Однак, пропаганда Кремля вже не діє на більшість пересічних українців. І питання тут не лише в учасниках АТО. Мова йде про риторику та власне пропагандивний зміст, який вкладають у це самі громадяни. Для того, щоб це усвідомити, варто порівняти проведення таких заходів в Україні, на окупованих територіях та РФ. Різниця — вражаюча. Особливо, якщо прослідкувати мутацію побєдобєсія в ЛДНР, де до «бєссмєрного полку» занесли убитих терористів з Гіві і Моторолою на чолі.
А це вони у Києві занесли Бузіну до «полка» (фото Олексія Пліско)
Кремлівська пропаганда все менше знаходить підтримки серед пересічних українців, і у більшості населення вже поступово виформовується власне уявлення про події тих часів. Змінюється і ставлення до борців за незалежність України — УПА, УВВ, дивізії СС «Галичина» тощо. Зі складнощами, але люди поступово переосмислюють ті події і їх місце у нашій історії. Пройде ще 5-10 років, і кремлівського впливу на цю дату не залишиться і сліду. Принаймні, вона не викликатиме такого резонансу, а буде, як і у всьому світі — Днем скорботи за мільйонами загиблих у Світовій війні.
А нам, патріотам-націоналістам, залишається робити своє: продовжувати вибивати прокремлівських шавок із зони комфорту, відловлювати усіх, хто насмілюється вдягати комуністичну або терористичну символіку, і передавати їх правоохоронцям. Це законні дії, і навіть старі комуністи бояться сперечатися з поліцією. У порівнянні із минулими роками, ватніки не так агресивно і нахабно поводяться — бояться відкрито висловлювати свою позицію. І не лише через законодавство. А через страх бути покараними вони стали ховатися, і бояться відкрито висловлювати свою україноненависницьку позицію. І чим більше вони будуть боятися, і менше вони матимуть підтримки у цьому — тим більше такі погляди будуть у суспільстві сприйматися як маргінальні. Відтак, патріоти свою роботу виконали на відмінно. Тепер залишається її виконати керівникам держави, які зобов'язані припинити фінансову підтримку усіх україноненависницьких організацій і заборонити їх діяльність. Якщо це, зрештою, станеться — перемога над новітнім російським окупантом стане швидшою. Можете у цьому не сумніватися.
