site.ua
sergii.gorbachov
Сергій Горбачов
член клубу

Необхідна передмова. Цей текст був написаний ще два тижні тому, відразу після ухвалення Постанови Кабміну про Положенння про конкурс із відбору керівників закладів освіти. Навіть тоді я написав його після певних вагань, бо не розумів, що відбувається - і вважав в цілому правильною політику Міністерства освіти та науки під керівництвом Сергія Квіта. Але тоді я не став оприлюднювати текст, бо на фоні чуток про відставку Квіта вирішив не додавати до них свій голос. Тепер, після подання в Раду жахливого МОНівського проекту Закону про освіту (куди, до речі, ця процедура призначення ввійшла практично без змін), ситуація стала зрозумілою.

Коротко: МОН всіма силами намагається зберегти радянщину в освіті, розпоряджатися фінансами, закрити громадськості можливість контролю над освітнім процесом, зацементувати освітню "владну вертикаль". І це - на фоні пафосних заяв про нібито, громадський контроль та сприяння автономії навчальних закладів. Про це я також напишу - трохи згодом. Поки що - про анонімний пшик Постанови № 827.

===========

Довгоочікувана постанова Кабміну від 13 жовтня 2015 р. № 827 "Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності" виявилася, на жаль, бюрократичним пшиком.

На цю постанову покладалося багато сподівань: вона мала надати вирішальний голос у призначенні керівників закладів освіти представникам громадськості і обмежити вплив чиновників на місцях.

Пілотний проект таких призначень був реалізований у Києві, коли до складу конкурсної комісії не входив жоден чиновник: у складі комісії були представники громадських організацій батьків, педагогів, керівників навчальних закладів. Саме тому у Києві більше 20 шкіл отримали нових керівників, які відчувають відповідальність не перед чиновниками, а перед суспільством. І саме те, що чиновники (особливо - на місцях) позбавляються можливості тиснути на керівників шкіл, викликало їх спротив.

І цей спротив бюрократії наочно проявився у постанові, про яку йдеться: анонімні автори документу вправно вихолостили саму суть ідеї незалежного конкурсного відбору та зробили все, аби призначення керівників навчальних закладів остаточно зробити незалежним від громадськості та здорового глузду.

По-перше, постанова є обов'язковою лише для навчальних закладів державної форми власності. Але таких закладів в Україні зовсім небагато: переважна більшість - то комунальна власність. Так от, для комунальних закладів ця постанова має характер "рекомендації". Тобто чиновники на місцях просто її проігнорують: бо виконувати постанову для них не є обов'язковим.

По-друге, то, може, й на краще, що постанова не має обов'язкової сили, бо дає можливість нечисленним притомним людям у місцевих органах влади створювати конкурсні комісії на власний розсуд, керуючись здоровим глуздом та думкою громадськості.

Бо коли "орган, що призначає керівника навчального закладу " - а цей "орган" місцеві чиновники, які звикли призначати на школи "своїх людей", створить конкурсну комісію, то результат буде прогнозованим: призначення буде в інтересах чиновників, а не освіти.

Лише у кошмарному сні можна уявити пропорції голосів у тій комісії, коли в неї ввійдуть (без визначення чисельності комісії та квот для кожної групи) "представники засновника, педагогічного колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) навчального закладу, а також органу місцевого самоврядування та громадського об'єднання керівників навчальних закладів відповідної адміністративно-територіальної одиниці".

Вгадайте з одного разу, на чию користь буде співвідношення кількості "представників засновника" та "органу місцевого самоврядування" до кількості людей, які хочуть мати в школі нормального незалежного від чиновників директора.

Отож, як й було сказано - анонімний пшик :(

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація