Дві не бойові втрати Су-27 (двомісний Су-27УБ и Су -27) впродовж двох останніх місяців мають наштовхнути фахівців ВПС на певні висновки.

Безумовно, катастрофа при заході на посадку на аеродром “Озерне” 15 грудня 2018 року, коли розбився винищувач-перехоплювач Су-27 (бортовий номер - 55) і загинув пілот, має бути розслідувана по записам «черных ящиков». Але з опублікованих фотографій зрозуміло, що причиною катастрофи стало неутримання літака на глісаді під час посадки. Чому це сталося?

Чотири най імовірні причини: не працювала курсо-глісадна система на аеродромі; відмовив НПП-72 (навігаційно-плановий пристрій); помилка пілотування; закінчилось пальне (встали двигуни). Система автоматичного управління СУ-27 (САУ-10) забезпечує автоматичний режим посадки до 40 м (до ближнього приводу, 1 км до бетонки), якщо працює курсо-глісадна система. На цьому літаку капультування можливо з нульової висоти: зіткнення з землею відбулося несподіване.

Причини льотної пригоди як однієї, так і другої, криються не тільки в тому, що цим літакам понад 30 років. Зношеність всього бойового авіаційного парку – це зрозуміло. Ми літаємо на техніці радянського виробництва, запчастини до якої необхідно закуповувати в РФ. За даними Міністерства оборони України, загиблий у минулу суботу льотчик – начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки 39-ї бригади тактичної авіації майор Олександр Фоменко (1975 року народження), служив з 1992 року та мав загальний наліт 482 години, з яких 45 – в 2018 р. Тобто за 26 років його середній наліт склав біля 17 годин на рік. Навіть, якщо враховувати те, що в 90-тих роках (коли він вчився) курсанти українського льотного училища не мали нальоту взагалі, то за 22 роки служби в стройових частинах середньорічний наліт склав 22 години.

До відома: в США річний наліт пілотів-винищувачів ВПС складає 160 годин, в РФ – 100 годин. Оптимальним вважається наліт стройового льотчика в 120 годин, а решта до 200 годин "добирається" на тренажері.

Останні катастрофи бойових винищувачів багато про що говорять. Перш за все необхідно модернізувати парк літаків. По-друге, необхідно суттєво збільшувати наліт бойових пілотів. Якщо начальник повітряно-вогневої і тактичної підготовки бригади налітав 45 годин за рік, то годі говорити про наліт рядового пілота.

Не дуже хотілось говорити про ці не дуже приємні речі в наших ВПС, але не хотілось би, щоб все залишалось в тому ж самому стані.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація