Хто хоча б якось стикався з захистом кандидатської чи докторської дисертації в сучасній Україні розуміє, що в діючій системі підготовки наукових кадрів є купа юридичних і моральних питань. І саме головне це стосується процедури захисту. Ні для кого не є таємницею, що сьогодні в Україні захистити власноруч написану дисертацію без 2-5 тис. доларів просто не можливо. Захищають дисертації тільки ті, хто має великі гроші (бізнесмени, нардепи, міністри) або чиновники-корупціонери. Як правило їм і пишуть ці дисертації та публікації до них (це коштує мінімум 10-15 тис. доларів). (Приклади можете навести свої). Нормальні, порядні люди, дійсно, хто потенційно міг би «рухати» вітчизняну науку, вимушені шукати гроші на захист де завгодно, навіть на краудфандінгових платформах.

І це відповідь на те, чому в Україні вже майже зникла наука, а наукові ступені і наукові звання – це престижна річ для певних кіл нашого суспільства, хоча за них і не виплачуються певні відсотки до посадового окладу. Наприклад, на посадах державної служби не має ніяких надбавок за науковий ступінь і вчене звання, але порахуйте скільки в міністерствах та інших ЦОВВ кандидатів і докторів!

Сама процедура захисту дисертацій залишається чисто «совковою»: спецради у ВНЗ та НДІ, де головує ректор (директор), а її члени більшість - співробітники установи; вимоги до публікацій у фахових виданнях; апробація результатів не зрозуміло де; багатомісячна процедура захисту (попередня експертиза, вивчення дисертації членами спецради, розсилка автореферату, захист, формування справи для ВАКу). Зрозуміло, чому вся ця бюрократія вимагає гроші – чи формально, чи не формально. Формування спецрад – це окрема процедура і розмова, як і «кругова» порука опонентів. От де потрібна була декомунізація, а не в частині перейменування вулиць і міст.

Хоча потрібно надити належне «совку», де ніхто ні за що не платив, а захистити дисертацію могли всі ті, хто цього був гідний. Це правда, хоча процедура захисту була така, як сьогодні (тривала, забюрократизована), але члени спецрад мали совість і гідність.

Ось один пост з ФБ, де наша людина описує захист дисертації у Франції, а в коментарях до цього посту підтвердження тих, хто захищався у Німеччині, Греції. Що головне? Ніякої платні ні за що! Ніяких вимог до публікацій і їх кількості! Все в електронному вигляді через особистий кабінет: і дисертація, і документи. Ніяких постійних (на 3 роки) спецрад по 20 членів!

А тепер що ж потрібно зробити для створення дійсно ефективної системи захисту дисертацій в Україні? Все просто завдяки сучасним технологіям і Інтернету і безумовно політичній волі.

  1. Створюється єдиний державний реєстр науковців (хто має вчений ступінь кандидата (phD) або доктора наук), де кожний має особистий кабінет. (Сьогодні ж в Україні працює реєстр боржників (в тому числі і аліментників), а реєстру науковців немає). В особистому кабінеті науковця зберігаються дані про захист дисертації, дисертація, матеріали щодо захисту, список публікацій з посиланнями на їх електронні версії, індекс Хірша, галузь знань, спеціальність, спеціалізація, наукові інтереси, контактна інформація тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється за допомогою цифрового підпису, як до реєстру електронного декларування, наприклад. Для будь-якого вченого робота з таким реєстром і електронними он-лайновими інструментами не повинна викликати ніяких труднощів. Витяг з цього реєстру є підставою для виплати надбавок за науковий ступінь і вчене звання. Адміністрування і відповідальність за реєстр науковців має нести НАЗЯВО, коли воно запрацює.
  2. В цьому реєстрі ВНЗ і НДІ, де готуються доктори phD і доктори наук (через аспірантуру, докторантуру або прикріплення), за 45 днів до дати захисту дисертації публікують відповідне оголошення: тему, галузь, спеціальність, спеціалізацію, місце і дату захисту, посилання на особистий кабінет здобувача. Не потрібно платити за публікацію у паперовому журналі МОН, як це роблять зараз. У своєму особистому кабінеті здобувач розміщує дисертацію, висновок ВНЗ та довідку перевірки на плагіат (для кандидатських дисертацій додатково – довідку про здачу кандидатських мінімумів). Два паперові примірники дисертації передаються до бібліотеки ВНЗ (або НДІ): один залишається в бібліотеці, а другий після публічного захисту дисертації разом зі справою передається до ВАКу (або НАЗЯВО, коли воно запрацює).
  3. Система автоматично відповідно до галузі знань, спеціальності, спеціалізації та теми дисертації формує тимчасову спецраду з реєстру науковців з урахуванням навантаження по роботі із захисту дисертацій. Так для захисту кандидатської (phD) дисертації з реєстру науковців обирається 3 доктора наук (+2 резервних) і 2 кандидати наук (+2 резервних) до тимчасовою спецради, а для захисту докторської дисертації – 7 докторів наук (+ 2 резервних). Секретар від ВНЗ або НДІ працює на постійній основі в тимчасових спецрадах свого закладу. Він веде засідання тимчасових спецрад і забезпечує підготовку матеріалів для ВАКу (або НАЗЯВО, коли воно запрацює).
  4. Після отримання в особистому кабінеті науковця (відповідно і на електронну пошту, СМС, тощо) запита «опонента» він протягом 5 календарних днів підтверджує свою участь у засіданні тимчасової спецради. Далі вивчає дисертацію, готує матеріали та прибуває у визначений день до ВНЗ (або НДІ), де буде відбуватися публічний захист дисертації. Якщо обраний опонент відмовляється з поважних причин (хвороба, відпустка тощо – з документальним підтвердженням), то його місце займає опонент з числа резервних. Якщо науковець на протязі календарного року (2019, 2020, 2021 і т.д.) два рази відмовляється бути опонентом (членом тимчасової спецради), то він автоматично вилучається на 3 роки з реєстру науковців і не отримує доплату за науковий ступінь і вчене звання. Після підтвердження запиту «опонента» (тобто є створена тимчасова спецрада) резервним членам тимчасової спецради через особистий кабінет дається «відбій».
  5. Всі члени тимчасової спецради готують відгук опонента у паперовому форматі, а не пізніше як за 3 дні до захисту дисертації надсилають його електрону версію в особисті кабінети здобувача та секретаря тимчасової спецради. Доступ опонентам до цих кабінетів система надає тільки до дати захисту.
  6. В день публічного захисту дисертації тимчасова спецрада збирається на своє засідання і проводить захист, який транслюється в он-лайновому режимі в Інтернеті. Оплату проїзду на засідання тимчасової спецради і роботу кожного опонента (члена тимчасової спецради) здійснює ВНЗ або НДІ, де проводиться захист, за рахунок коштів, які виділяються на наукову роботу. Максимум це може бути до 1 тис. доларів на докторську тимчасову спецраду і 700 доларів - на кандидатську. Будь-які банкети з членами тимчасових спецрад мають бути заборонені.
  7. P.S. Можливо це все стане цікавим майбутньому міністру освіти і науки, який прийме головний принцип, а деталі вже можна буде допрацювати.
sergey.zelinsky
Sergey Zelinsky

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація