Сьомий пост присвячую ТБ. Причому не кабельному, а просто ТБ, що супроводжувало мене протягом всього дитинства, а зараз здається запліснявілим рудиментом. В 2000-х пірати ще не надибали такої наглості як зараз, тож деякі серіали мали свої прем'єри (!) на українському ТБ (яка заразна абревіатура). Звичайно ж, це не усувало права телеканалів дубасити серії у випадковому порядку в наступні тижні, однак переклад був класний. Після школи було величезним щастям натрапити на один вельми примітний серіал, що мав в оригіналі досить екзотичну назву «Пушінг Дейзіс» (Штовхаючи ромашки), що багато в чому визначала його стилістику (адже навіть сам продюсер вважав його духовним наступником вічної стрічки «Амелі»). Пам'ятаю, що, як і більшість школолотного контенту, транслював серіал «Новий канал». Траплялись дні, коли вдавалось витерпіти гівнопотік реклами, що була основним продуктом каналу, і далі насолоджуватись казковістю Лі Пейса та Анни Фріл в кадрі. Як же потім я дивувався, коли дізнався, що творцем «Живого за викликом» (ага, місцева інтерпретація, а точніше передир з російського РЕН-ТВ) є той самий Браян Фуллер, що згодом оживив на блакитному екрані моторошного і апетитного «Ганнібала» з моїм улюбленим Мадсом... Але тоді на дивані після 6-7 уроків хотілось саме наївної романтичності з хромакеєм та пирогами.

Це було 10 років тому.