У цьому блозі розглянемо актуальне питання декількох останніх років, а саме блокування податкових накладних, як загрозу Вашому бізнесу згідно Постанови КМУ «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №1165 від 11.12.2019 р.
Головне – пам'ятайте, ніхто не може звужувати Ваше право на адміністративне оскарження. Переконана, що відповідальний бізнес має право на повноцінний захист.
Отже, почнемо по порядку, Порядком блокування ПН/РК визначено:
— порядок автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків;
— порядок зупинення реєстрації ПН/РК, реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН;
— порядок подання таблиці даних платника податку;
— порядок ухвалення відповідних рішень Комісією контролюючого органу;
— критерії ризиковості платника ПДВ;
— перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника ПДВ;
— критерії ризиковості здійснення операцій.
Порядок оскарження:
У новому Порядку розгляду скарги № 1165 суттєвих змін порівняно із попередником — відповідним Порядком розгляду скарг № 117 не відбулося. Внесено несуттєві зміни до форм скарги та рішення комісії щодо розгляду скарги.
Крім цього, з'явився новий документ — Заява про відкликання скарги щодо рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН (додаток 2 до Порядку розгляду скарг № 1165). Цей документ платник ПДВ може подати до прийняття рішення комісією центрального рівня (п. 13 Порядку розгляду скарг № 1165).
З 01.02.2020 р. за логікою повинен втратити силу Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, затверджений постановою КМУ від 21.02.2018 р. № 117, оскільки ці питання врегульовано в пп. 25–49 Порядку № 1165. Проте в самій постанові № 1165 це не передбачено.
Система оскарження рішень комісій ДФС:
Оскільки розгляд скарг на рішення комісій нижчого рівня замикається на комісії вищого рівня, то фіскальні органи та уряд вирішили скасувати право на адміністративне оскарження та зберегти однорівневу систему оскарження тільки для рішень комісій регіонального рівня. Це означає, що у випадку прийняття будь-яких рішень центральним органом ДФС з процедур блокування ПН/РК право платників на адміністративне оскарження таких рішень втрачається.
Таким чином, будь-які рішення комісії центрального рівня (з питань зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН) можна буде оскаржити лише в судовому порядку!
Зважаючи на те, що наймасовішими випадками є зупинення реєстрації ПН/РК у зв'язку з включенням платників податку до переліку ризикових, запропоновані Постановою № 391 зміни позбавлять більшості таких платників права на адміністративне оскарження.
У зв'язку з цим всі такі платники будуть змушені захищати свої права у судових органах, що збільшить навантаження на суди та з урахуванням масових скарг платників на невиконання судових рішень позбавить покупців таких платників податків права на податковий кредит з ПДВ протягом тривалого періоду.
Але аналіз п.56.23 ПКУ свідчить про дещо інше, а саме:
1) згідно з пп.56.23.1 цього пункту скарга на рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН подається до центрального органу ДФС;
2) така скарга відповідно до пп.56.23.2 зазначеного вище пункту розглядається в порядку, визначеному КМУ, за участі уповноваженої особи Мінфіну;
3) скарга розглядається протягом 10 календарних днів;
4) якщо вмотивоване рішення не прийнято протягом зазначеного строку, скарга вважається повністю задоволеною.
З урахуванням цього, можна зробити тільки один висновок — про відсутність права на адміністративне оскарження в нормах ПКУ взагалі не йдеться. Розгляд скарги в порядку, визначеному КМУ, не означає, що такий розгляд взагалі скасовується. А тому спроба обмежити Постановою № 391 права платників, передбачені пп.56.23.2 ПКУ, шляхом звуження такого права лише відносно рішень комісій регіонального рівня, є неправомірною.
Норми п.56.23 ПКУ передбачають процедуру розгляду та надання вмотивованого рішення без будь-яких виключень, а відсутність останнього має наслідком задоволення скарги платника.
Ми вже звикли до правових колізій, які платники використовують у судах для доведення своєї позиції. Тож остаточне слово, безперечно, за судовими органами, проте не слід боятися проходження законних процедури відновлення своїх попередніх позицій підприємства.
