Заходить сонце - наступить осінь.
Дощі і холод - темнота, немов зі зла.

В плащі, не підуть босими у роси.
Зима. Засне під ковдрою, аж до тепла.

І намальовані на склі, узори льодяні.
В пейзаж заховані повісті літа.
Тріскіт вогню, камін, тепло, наче у сні.
Із темноти, завжди є світло.

Лиш не проспати час, не зогрішити.
Прийти у світ, з весною аж до літа.
Відкриєш очі, тепло і кольорово жити.
А що застанеш в старості, як діти.

Обнявши долю, гукнеш у мандри сни.
А там вся казка, починаючи з узорів.
Пошурхотів, жовті від старості листи.
Нехай все в такт, лиш декілька мінорів.

04.09.2017р.
#Роман_Реведжук

roman.revedzhuk
Роман РЕВЕДЖУК

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації