НАСТАВ ЧАС ЗІРВАТИ ЩЕ ОДНУ МАСКУ

Тут така справа. Вчора під одним дописом я написав коментар зі згадкою, про одного вАлАнтьора та про його патріотизм. Сьогодні увесь день мені пишуть, мовляв сказав «А», кажи й «Б».

Значить історія буде не дуже довгою, але по суті. Мова йтиме про на той час нікому ще не відомого #Андрія_Боєчка. Наше знайомство починається з недалекого того-ж 2014-го. Він прийшов до мене у френдстрічку з патріотичними коментарями у мою підтримку. При чому регулярно, а далі пропозиція від нього, познайомитись персонально. При зустрічі виявилось, що ми земляки. Зав'язалося спілкування. Я тоді часто їздив на фронт. З багатьма військовими спілкувався. І при другій нашій зустрічі, він розповів про ідею організувати нагороду «Народний Герой України», а в супровід написати про це книгу. Андрій показав мені декілька срібних тризубчиків-підвісок, які виготовляв його знайомий ювелір. І попросив приводити до нього військових-добровольців, щоб дарувати їм ці тризубчики. У хлопців загорались очі чуючи про книгу та про офіційне нагородження орденом #Народний_Герой_України. Котре має відбутися згодом і в нагородну комісію увійдуть, моральні авторитети з громадськості. Якось у розмові він поскаржився, що для виготовлення нагород потрібне срібло, а його у нього немає багато. Подивившись на свій срібний браслет, який потрібно було підпаяти, а також згадав про свою не тонку срібну цепочку, котра також була порвана, у мене виникла цікава ідея. Я запропонував попросити публічно у людей на добру справу — срібло. Адже подумав, що у багатьох як і в мене, вдома можуть завалятися срібні прикраси. Котрі з задоволенням пожертвують. Першою пожертвою звісно було моє срібло, з дописом на Facebook про ідею збору. Андрій дуже зрадів такій підтримці. Вже через декілька днів були перші результати. А згодом ідею збору срібла підхопили й ЗМІ. Ось одна з таких публікацій:https://kurs.if.ua/…/frankivtsiv_prosyat_pozhertvuvaty_srib…. Люди телефонували, збирали срібло, передавали мені — а я йому. Відповідно у мене велася строга публічна звітність, я писав про всі передані речі регулярно, супроводжуючи їх фотографіями. Бувало люди не тільки присилали срібло, а й передавали гроші. Андрій мені говорив, що у нього в ломбардах є знайомі, які мають лом срібла, і він за ті гроші купуватиме його. Знайомий Андрія ювелір Дмитро Щербаков, робив срібні тризубчики, котрі я висилав добровольцям з дитячими малюнками. За нецілий місяць, до мене телефонували люди, бажаючі пожертвувати срібло, з усіх куточків України. У результаті я фізично не встигав і працювати, і справлятися з такою кількістю посилок. Андрій заспокоїв, мовляв у нього є ще люди, котрі допомагатимуть. І я почав переадресовувати посилки на нього. Так тривало майже три місяці. Людям бажаючим купити таку підвіску, Андрій не перечив. Казав хай присилають срібла взамін на дві, чи передають гроші і все зробимо. В сумі я почав відходити від збору срібла, бо ми вже планували писати книжку і він попросив, щоб я шукав історії воїнів-добровольців. Відповідно я поринув у цю роботу. Зустрічався з добровольцями, збирав їх історії та записував. Хтось самостійно присилав, доводилось їх редагувати. Але я хоч і не часто (бо все срібло слали вже напряму до Андрія), та якщо хтось по пам'яті присилав мені, я завозив йому в офіс, котрий знаходиться по вулиці Дмитрівській у Києві.
Якось принісши срібло, я побачив, що у нього окремо відкладені срібні ложечки і монети, котрі я йому попередньо передав. На мої питання він почав реагувати нервово. Згодом пояснив, що він продає їх на аукціонах, а за виручені суми купляє для орденів лом срібла. Я звісно не експерт, та пригадую, люди присилали від звичайного лому, до старовинних монет, чашечок, стаканчиків з різним різьбленням. І ця його нервова поведінка, мене дуже насторожила. Все якось виглядало по дурному. Виходить я запустив процес і люди на хвилі патріотизму висилають срібло, а він тут якось непевно відповідає. Поїхав від нього тоді з відчуттям досади. Вдома переглянув його Фб-сторінку, на котрій не знайшов багато звітів за отримане срібло, як ми і домовлялися. Декілька днів почав вияснювати з ним деталі, вимагав звітуватися. У результаті чого він почав ігнорувати мої повідомлення. А через декілька днів, я дізнався, що #Боєчко, окремим добровольцям з котрими я його познайомив, розповідав про мене всілякі нісенітниці та оббріхував. Я навіть поїхав до нього, щоб вияснити, чому собі таке дозволяє. Та він відмовився спілкуватися зі мною. Я розізлився і написав про цю ситуацію допис, в дуже загальній формі. Котрий зрозуміли лише Андрій і ті хто мав безпосереднє відношення до процесу. Після чого мені почали писати різні люди, розказуючи цікаві факти про Боєчка. Як виявилось, він далеко не той, за кого себе видавав. Далі було веселіше, він поливав мене брудом, а людей котрі ставали на мій захист, він матюкав і проклинав. Не зважаючи на те, жінка це, чи чоловік. Тоді я припинив усіляке спілкування з ним. А згодом виявилось, що вся ідея цього ордену далеко не його, він її присвоїв перекрутивши суть ідеї, щоб використовувати для дискредитації держави. Позаяк тоді вже почали готуватися до нагородження добровольців, мене попросили не роздмухувати більше цю історію, щоб не травмувати людей і так травмованих війною. І я вирішив, що раз уже заангажували їх цією нагородою і вона їм справді була дуже важлива, значить хай відбудеться. Не мало важливий момент, Боєчко тоді придумав історію, яку розповідав усім на кожному кроці. Нібито інститут геральдики при Президентові України, абсолютно не працює. Нагороди не хочуть виготовляти. Іншими словами, держава забила на всіх захисників, але йому не байдуже, тому й організовує цю народну нагороду. Останнім часом все «народне», звучить по медведчуківському. А насправді тут задумка глибше, звичайна підміна понять, елемент гібридної війни РФ, щоб викликати повну недовіру до органів державної влади, посіяти паніку і деморалізовувати суспільну думку. В принципі він це робить і сьогодні. Пізніше я дізнався, що цей чоловік працював у пресслужбі Азарова, тому ритортка абсолютно зрозуміла. А ще у його бекграунді цікава історія з контрабандою товарів. Стрімке збагачення особливо за період роботи в Азарова, що не припинилося і в час війни. Якось один мій американський товариш, відомий блогер Pavel Dalnoboy намагався вияснити джерела його прибутків, як результат даремно потратив час. Про його роботу над зміцненням економіки Російської Федерації, скаже нагорода від фонду підтримки Путіна(фото). Як мені повідомляли, у нього там повний набір нагород з РФ. Також у нього доволі не мала колекція подарункових годинників, та ще багато чого «патріотичного». Боюся подумати, для чого йому була потрібна дружба з добровольцями. Бо часто він любить себе називати колекціонером. От така вийшла історія про «патріота». Гадаю, вартує щоб Служба безпеки Україниперевірила його на предмет патріотизму. Направлю їм відповідне звернення, якщо у когось є що доповнити, пишіть мені в приват чи в коментарі під цим дописом. Можна ще більше розказати, але нажаль часу більше нема, у кого буде бажання, можемо організувати відеорозмову, буде цікаво.

7 ЛИСТОПАДА 2018 РОКУ
ЖУРНАЛІСТ
РОМАН РЕВЕДЖУК