Страх та ненависть – так можна схарактеризувати президентські вибори, які відбулися навесні. Перші меседжі про реванш, про ляльку Коломойського, потім цей ролик з вантажівкою, яка збиває людину. Цькування в соціальних мережах. Біганина по телеканалах. Повне несприйняття всього що говорить опонент. Його конкретна демонізація, плакати з путіним та короткі рекламні ролики на pornhub. Нічого не спрацювало. Навіть більше. Відштовхнуло людей ще більше – перший тур, приниження 15 % проти 35%. Немає жодних союзників, навколо тільки вороги. Жодного кандидата не підтримали Гриценко, Тимошенко, Смешко. Всі дистанціювалися. Далекоглядний хід. Порошенко програє – так говорила соціологія, це знали усі. Програє, але не помре в політичному сенсі. Він надто могутній, щоб померти. Він Левіафан Української політики. Чоловік, який був при всіх президентах, або майже при всіх, не знаю на рахунок часів Кравчука. Правда знаю точно, що він видна особа, яка не маючи свого клану, партії змогла стати Президентом.

Хто остаточно вбив його рейтинг ? Скандал з Свинарчуками. Це був удар по всьому. І по вірі, і по армії, і по мові. Свинарчуки нанесли брутівський удар по спині Порошенка. Потім він довго вибачався, говорив, що нічого не знав, що він не кат і не суддя. Це була хибна тактика. Потрібно було діяти. Брати, шманати зрадника, садити їх в сізо та починати (їх завжди потім можна було б відпустити). Рубати руки не потрібно. Просто кошмарити. Привселюдно. Вони цього заслужили. Бо венли себе страх як необачно. О чорт, згадаю той вбогий ролик, який копіював Бігуса, то кидає в сміх та сльози. Потрібно було боротися. Не вибачатися і не включати ідіота. Так, можливо більшість наших людей і дурліни, але при цьому вони не люблять слабаків.

Потім був другий тур та пошуки дебатів. «Стадіон так стадіон» — сказав Петро Олексійович, і програв дебати. Програв. Якщо не вірите то гляньте результати виборчих перегонів. Вже тоді він певно відчував, що втрачає владу, бо вигляд в нього був на дебатах, м'яко кажучи пом'ятий. Правда перед тим було прийнято необачне рішення грати на чужому полі та по чужим правилам. Увірватися на 1+1 та щось там говорити. Хто пам'ятає про що говорив п'ятий ? Про армію ? Віру ? Може томос? Ніхто не пам'ятає. Правда всі знають, що Зе в ту пору був у Франції та не міг прийти на програму. Знає, що його супроводжувало СБУ (принаймні до аеропорту) і Петро Олексійович не міг про це не знати. Правда і це можуть не пам'ятати. Зате точно пам'ятають емоції та публічну перепалку між кандидатами.

Перетвори всіх своїх союзників на ворогів та програй вибори. Був другий тур. Результати всім відомі. Петро програв. Програв просто жахливо. Так програвати не годиться. І що було далі ? Замість того, щоб замовкнути, переглянути свою інформаційну політику, яка до цього складалась спочатку із залякування, потім з вибачень, була трансформована в ненависть. Так, вона випущена не по офіційних каналах, але була. Ненависть такого розміру, що це просто жах. Наприклад, голова Рівненської адміністрації, публікував картину із милом (цим жовтим, господарським де написано було 73%). Дякую Петре, це, мабуть, дуже тобі полестило. Але це кінець кінців тебе вбило. Не варто ідіота називати ідіотом, якщо від його залежить твоє майбуття, а руках у нього голос. Приблизно таку ж картину я бачив, в однієї представниці Свободи, яка називала жінок різними нехорошими словами за що і поплатилася. Не будемо зараз говорити про «Свободу», це не так важливо сьогодні.

Сьогодні важливий інший момент. Команда п'ятого президента обрала невірну комунікаційну стратегію та програла. Сіючи спочатку страх, потім жалість, потім ненависть не виграєш вибори. Перетворивши опонента на ворога, а його виборця на дурня – далеко не зайдеш. Парламентські вибори показали це ще раз. Змівши під чисту всіх тих, хто вчора сіяв ненависть, постив мило та називав усіх рабами. Тепер дайте мені відповідь, як можна бути таким тупи? Щоб називати свого виборця тупим рабом? Виборця, який завтра піде і вкине голос в урну. Можливо варто було роботи акцент на позитивах, на виконаній роботі, покаранні Свинарчуків, знайти плюси. Не налаштовувати людей проти себе так точно. Мова ворожнечі протягом всіх років війни втомила людей. А тут ще й вибори перетворись на дихотомічну боротьбу добра і зла. Певно технологія ця готувалась довго, роками, і замість Зе, мабуть, мав бути Медведчук чи Тимошенко. Вони ідеально підходять на цю роль. Ладно, ЮВТ менше підходить, ідеальний це Медведчук. І все до того йшло, поки Вова не вийшов на арену. Технологи президента були не готові. Вони переписали тексти і перетворили ляльку путіна на ляльку Коломи, але ефект був не той. Тай Зе прийнявся говорити світлих тонах, молодіжних, хоч і популістичних, а це погано в'язалося з тим, що говорив п'ятий. Воно ніяк не в'язалося, тому і не подіяло.

Реванш такий реванш. Хтось каже про олігархічний, хтось каже про російський, якийсь там ще. Правда ці всі меседжі не діють на виборців, на людей, люди не чують, не сприймають. Можливо варто говорити про це? Можливо і справді потрібно просто дати людям часу, щоб вони саменькі це побачили, як то кажуть відчули. Багато чого говорили всі, під час през виборів, багато хто просто себе «помножив на 0» у очах суспільства і його більше не сприймають, і всі його заяви про реванш. Потрібно піти в тінь. Незабаром убудуть вибори місцеві. Сій зло, сій страх і вони будуть програні, як попередні. Сумніваєтесь? Подивіться на мажоритарну та моно партію нового президента в парламенті. Прийшов час зняти напруження в розмові та взяти хоча б трохи влади на місцях. І це не так слова до п'ятого президента, як до людей які його оточують нині, та оточували вчора. Критика не працює принаймні сьогодні. А п'ятий, а що п'ятий? Його справи закінчені принаймні сьогодні, так він буде в парламенті, його і далі буде тягати ГБР, він буде хлопчиком для побиття. Сумніваюсь, що він зможе тепер світитися по центральному ТВ, його ставатиме все менше і менше. Поки про нього геть не забудуть. О Боже, як сумно дивитися на ту групу підтримки, яка мов біснувата скандує. Сьогодні їх чоловік двадцять, а колись було 51%.

Петро Олексійович увійде в історію, як чоловік, який мав усі важелі впливу, щоб знищити ворога, щоб змінити Україну та стати справжнім «батьком народу», але не скористався цим шансом і в кінченому випадку став чимось на кшталт Ющенка