Роман Дорошенко: Історичні полотна. Ідентифікація. #2

В попередньому пості, я розмістив полотна польських художників на козацьку тематику.

У Яна Матейка, є ще одна картина, що дуже мене заворожує — «Битва під Грюнвальдом» Ну от люблю я всяку хрінь епічну … і нічого з цим не вдієш.

Тут треба мабуть коротко з'ясувати, що то за штука така – Грюнвальдська битва ?

Фомально говорячи – Грюнвальдська битва – це збройний конфлікт, який відбувся Бог зна коли – аж у 1410 році.

Суть конфлікту – банальна, як світ.

Жили-були … назвем їх тевтонцями – бо німців у сучасному сенсі слова тоді ще не було.
І жили-були литовці … хоча термін, теж неправильний і умовний – 90% території Великого Князівства Литовського — складали землі сучасної України і Білорусі. Такі от бувають казуси в історії.

І от значить жили-були і перші і другі … на хлібчик собі приробляли, як уміли.

А ще були жемайтійці – страшно вредна публіка, як з погляду тевтонців, так і з погляду литовців.
Вредними вони були, бо продовжували сповідувати язичництво, ревно його відстоювали і захищали. І литовцям і тевтонцям це дуже не наравилось.

Бо по перше литовці і тевтонці були християнізованими, а по – друге … і це головне – язичники-жемайтійці, у чиєму б підпорядкуванні не були – ламали схему оподаткування і торгівлі свічками.
Мовляв – «ми язичники, ми нічого не панімаєм – грошей платить не будем». Ну от кому, крім жемайтійців це може подобатись ?

І переходила та Жемайтія – як пігн-понговий м'ячик – від одних до других, від других – до третіх … а потім у звротньому порядку. Одним словом – морочила всім голову і ніде по-довгу не залишаючись – оберігаючи своє язичництво.

Незадовго до Грюнвальдської битви (1392 рік), литовці за договором, в черговий раз віддали вредну Жемайтію. А та, слідуючи своїй вредній натурі, знову стала морочити голову… мовляв «нам тут не наравиця, грошей платить не будем, назад хочем» і все таке … слово за слово – коротше – почала Жемайтія повставати.
Під цей шумок, значить … литовці одразу почали говорити — ті бамаги не правильні, ми не те мали на увазі, коли підписували … і взагалі тих чуваків, які підписували вже немає, вони уволились … коротше – віддавайте нам Жемайтію назад.

Тевтонські партнери – значить – в шоці … жемайтійці – бузять і партизанять. Вищого Арбітражного Суду у Києві, тоді ще не було … ну от шо ти зробиш – треба тільки воювать.

І почалось ...

Литовці позвали поляків, поляки позвали чехів і молдаван …

Тевтонці теж заднього не пасли – позвали лівонців, сілезців, моравців, інших чехів, які не дружили з чехами, яких покликали поляки … а на додачу, через інтернет, тевтонці заказали собі якихось брендованих рицарів, аж із Франції.

Тусовка – знатна намічалась.

І всі бажаючі, взяти участь у тусовці, пришвендяли до села Грюнефельде. Це вже зараз його називають – Грюнвальд.

Тепер, що до масштабів цього чудного дійства – присвяченого жемайтійцям і їх вредності …
Зовсім порослий мохом, історик з XV століття, епічно повідомляє нам, що тевтонці, лише убитими, втратили 50 тисяч і 40 тисяч полоненими.
Якісь підозріло рівні цифри.

Московський історик Соловйов, нарахував 83 тисячі живих бійців, з боку тевтонців і … 163 тисячі — з боку литовців. Таке от співвідношення – не на користь бідних тевтонців.
Злі і погані литовці, на думку Соловйова, тому і виграли, що їх було більше.
Тіпа — «не умєнієм, а чіслом». А яке іще співвідношення сил, міг нарахувать московський історик? Він то точно знав, що Литовсько-Руський проект, був прямим конкурентом московському проекту.

Савєцькі вчені – нарахували вже 27 тисяч, з боку тевтонців і 32 тисячі з боку литовців. Воно й понятно … їм вже було видніше … вони ж, на відміну від Соловйова, були вже озброєні «всєсільной марксістско-лєнінской мєтодологієй».
Але все одно, як бачимо – чисельна перевага віддається литовцям.

Суперечки про чисельність точаться і до сьогодні.

Поляки навчившись у московитів, угаловних прийомчиків, кругом понаписували, що Грюнвальдску битву виграли вони, во славу ойчизни своєї – Речі Посполитої (якої до слова сказати, тоді ще не було).

Українці не відстають, у прикрашанні себе лавровими листочками … правда не так нахабно як поляки.
Українці — присутності інших союзницьких сил не заперечують.
Але наполягають, що оскільки їхні стяги, чернігівських і волинських полків, були вище всіх, то й головна заслуга у перемозі – за українцями.

Треба віддати належне сучасним литовцям. Ті, просто тихо і флегматично, щось бубнять. Тіпа – «ну, було й було» … «бо давно» … давайте, кажуть краще про майбутнє поговорим, а не про минуле … бо майбутнє важливіше.
І поляки і українці наче й согласні, але тихцем від литовців, продовжують смикати листочки з лаврового віночка.

Білоруси, з цього приводу мовчать … їм Бацька Лукашенка сказав – «мене там нє било – значит бітва нє важная»

Росіяни відзначились, як завжди – «сагласна всєм сваім масковскім традіциям».
У 2014 році, московити постановили, що «25 июля – это памятная дата военной истории России» тому що – «русские войска вместе с союзниками одержали победу над немецкими рыцарями в Грюнвальдской битве»

Українці, поляки, литовці напружились в нерозумінні. Скажу навіть більше – цього навіть німці не зрозуміли. Але для чуваків, які не те що не перемагали, а їх навіть не було під Грюнвальдом – це теж свято – «памятная дата ваєннай истории Расии».

Але я захопився … і от значить, всі хто хотів взяти участь у цьому військово-спортивному святі, почали злазитись в околиці Грюнвальда.
Погодьтесь красіво звучить – ГРЮНВАЛЬД. Може й такий шум довкола битви, через таку гарну назву.

І от значить посходились вони. А головний тевтонський тевтонець і каже литовцям. Давайте — каже — перемир'я укладем, днів на десять, бо я битись ще не хочу, бо ще не всі рицарі з далеких земель приїхали, а вони теж хочуть встигнути на початок Грюнвальдської битви.

А литовці кажуть – харашо … і пішли в ліс — обід варити …

І от значить скінчилось перемир'я … всі хто в пробках спізнювався, теж під'їхали.

І почалася страшна битва … люта битва … Грюнвальдська битва …

Коротше – за три години – наваляли литовці тевтонцям … а головному тевтонському тевтонцю – голову проломили. Остальні так порозбігались.

Всі радіють, жемайтійці теж, стоять – радісно долоні потирають.

-Ну що — кажуть литовці – жемайтійцям. Ви довольні?
-Довольні – відповідають жемайтійці.
-Ну, а раз довольні — кажуть литовці – гайда бігом хреститься … харош – кажуть – у своє язичництво гратися, а то ви нам, своїм язичництвом усю схему ламаєте – приклад поганий іншим показуєте.

Жемайтійцям канєшно такий сценарій і в пень не впирався.
Почали знов комизитись.
Покомизились трохи, та й перестали … бо бачать, що не получається.

А через 468 років, талановий художник Jan Alojzy Matejko – показав світові картину – «Битва під Грюнвальдом».

В принципі ... для цього поста, вся попередня писанина, значення не має.

Банальна історія, як одні чуваки – наваляли іншим.

Пост задумувався, як анотація до картини … але не вийшло … тому що – не мистецтвознавець.

Тому пропоную, просто втамувати інформаційну спрагу – у візуальний спосіб.

Battle of Grunwald. Jan Alojzy Matejko

________________________________________________________________

Battle of Grunwald, Jan Zizka (detail)

________________________________________________________________

Battle of Grunwald, the death of the Grand Master Ulrich von Jungingen (detail)