В Україні реалізовано проект командою театралів і дослідників з України, Німеччини та Киргизстану.
Така собі епістолярна вистава., більш схожим на експеримент, стала "Sender Unknow", яка поєднує елементи інтернет-показу з елементами фізичної театральної взаємодії. Тематично вистава присвячена проблематиці у трикутнику «сучасна економіка-пандемія-щастя», і складається з листів, написаних до глядачів громадянами Німеччини, Киргизстану та мешканцями інших міст України.
В Херсоні, Харкові, Миколаєві та Києві відбулась вистава, новаторство якої полягало в тому, що дійство відбувалось в мережі Zoom, а акторами стали жителі міст, не знаючи один одного. Познайомились учасники та режисери безпосередньо в момент прем'єр. За сценарієм актори отримували в день вистави посилки від кур'єра, в яких були різні предмети, лист від невідомої людини з іншої країни та сценарій, який був більш схожий на інструкцію, в якій було написано наступне:
«Шановний глядач або глядачка, будь ласка, прочитайте цей текст вголос, щоб усі могли його почути! Як ви вже побачили, у ваших посилках знаходяться конверти і предмети від людей з різних країн і міст. Просимо вас відкривати конверти по черзі, читати їх та слідувати інструкціям у цих листах. З текстів листів ви зрозумієте, що робити далі. Прохання розпаковувати конверти у порядку збільшення їх номерів. Для початку, ми просимо вас сказати, що ви думаєте про ситуацію, в якому опинилися ми і весь світ? Які у вас є асоціації з цього приводу? Будь-ласка, назвіть слова або словосполучення, які спадають вам на думку.»
Умови карантину вплинули і на театр. І театр, як останній неоцифрований вид мистецтва змушений шукати нові форми, які були би не тільки вимушеними, а такими, що сприяють розвитку театрального мистецтва
Перший отримувач посилки за лічені години до прем'єри
Далі за сценарієм були відповіді учасників на питання, рефлексії, асоціації, почуття, поглиблення в контекст. Процес модерували режисери із Німеччини, України та Киргизстану, провокуючи акторів на відверті висловлення та поведінку. Ось, що розповіла акторка після вистави: «виявилося, що актори — це ми самі. Читали листи незнайомців з Кельна і Бішкека, розкривали посилки з подарунками. Мені пощастило, отримала пляшку вина з Німеччини — вона була від дівчини, яка виграла в лотерею 10 тис. Євро. Але взагалі склалося враження, що в Німеччині, та й в Бішкеку живуть не дуже-то щасливі люди. Особливо вразила історія дівчини, яка взяла кредит для того, щоб стати Інста-блогеркой, а потім пішла в вебкам, щоб розплатитися з боргами. Деякі надсилали нам не подарунки, а прохання допомогти їм грошима). Після вистави залишилося відчуття світлого смутку і розуміння, що люди скрізь однакові, а щастя не залежить від місця проживання»
Умови карантину вплинули і на театр. І театр, як останній неоцифрований вид мистецтва змушений шукати нові форми, які були би не тільки вимушеними, а такими, що сприяють розвитку театрального мистецтва.
Спонтанна залученість глядачів в невідому історію — сильна сторона вистави. Вони раптом стаєють причетними до того, до чого не мають прямого відношення. Глядача затягує в ці історії, вони самі стають їх частиною. Важливо і те, що спектакль починається тільки тоді, коли самі глядачі цього захочуть. До сильних сторін можна також віднести усвідомлення того, що спектакль може і не розпочатися. Це потенційно сильна сторона, але небезпечна — непідготовлений глядач може і не зорієнтуватися.
«Виявилось хвилююче: замість безпечного відстороненого споглядання вам пропонується зіграти на велосипедних дзвінках, підписати петицію про відродження СРСР, знайти нове застосування скляному фалоімітатор. При подібному залученні глядач перестає бути критиком і стає со-учасником; як наслідок, лояльність публіки до театрального продукту зростає, навіть якщо він у чомусь виявиться недосконалий. Будь це мій спектакль, я, можливо, давала б глядачеві більше свободи і ще більш підвищувала градус провокативності. Проте, нюанси не скасовують факту: Sender Unknown — це чудовий зразок європейського театру, який іронізує над дійсністю і розширює світоглядні горизонти.»
Скріншот онлайн-вистави "Sender Unknown"
Sender Unknown — по суті, спектакль-конструктор, який глядачі збирають самі, і кожен раз підсумкова конструкція неповторна. Так, двадцять листів з авторської документальної «посилки» задають теми для глядацьких рефлексій — які, однак, завжди будуть новими і непередбачуваними. Як драматурга мене це розбурхує: при подібній технології створення вистави автори ніколи не можуть до кінця контролювати кінцевий результат.
Знайомство і обговорення
Проект спрямований на більш глибоке розуміння між людьми з європейських і пострадянських країн. Звичайні люди з пострадянських суспільств, особливо з азійських, ще мало контактують зі звичайними європейцями. ЗМІ, в тому числі створюють фейки, залишаються головним посередником між громадянами з різних країн
В результаті наше уявлення один про одного повно міфів, упередженості і спотвореної інформації. Головною ідеєю проекту було питання, як зв'язати людей безпосередньо, як творити мистецтво разом з глядачами, долаючи політичні та соціальні кордони. Ми твердо віримо, що нам потрібно створити особливий вид діалогу між художниками і аудиторією з усіх боків — і географічних, і соціальних, щоб вони люди з різним досвідом могли скласти власну думку і вчитися один у одного.
Учасниця проекту в моменті
Для проекту був обраний наступний дослідницький фокус — як пов'язані між собою сучасна капіталістична економіка і особисте щастя? Учасники проекту з України (ХОВ САУ), Німеччини (Футура 3) і Киргизстану (Молодіжна театральна студія). Було проведено серію глибинних інтерв'ю на цю т
Вистава створена в рамках проекту «Посилка з-за кордону» за підтримки Інституту Гете, Міністерства культури і науки федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія та Українського культурного фонду.
