Тут сльози без болю і без ненависті. Тут земля така затишна, що до неї хочеться пригорнутися. Тут шелестом паперових квітів і стрічок між собою ведуть тиху бесіду загиблі солдати.

...Ми зараз звідси поїдемо, але рано чи пізно обов'язково повернемося. Просто дочекайтеся нас, братики.

riznychenko.d
Дмитро Різниченко

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації