Онлайн-освіта - це не тільки про технічне чи методичне забезпечення.

Період карантину показав, що хто з вчителів захотів, той освоїв нові підходи, адаптував методики, зробив уроки цікавими для дітей. Хто не захотів, той шукав причини й писав пости на фейсбуці про неготовність до цих методів та підходів української школи.

Не секрет, що освіта рівня фейс-ту-фейс не завжди є айс: можна проводити ігрові уроки, бути прекрасною вчителькою чи вчителем для дітей, викликати в них та їх батьків захоплення, і при цьому забезпечувати доволі посередні знання та адаптацію до дорослого життя. А може бути все навпаки. Здається, ці питання вже вирішені у звичній школі: існують державні та приватні школи, які забезпечують різні підходи до навчання та можуть запропонувати схеми навчання, що задовольняють дітей та їх батьків. Якщо підходи до навчання не задовольняють батьків чи дітей, завжди можна поміняти навчальний заклад.

Як би не було, освіта дітей для адекватних батьків, завжди є тією графою у бюджеті, на якій ці батьки не будуть економити. Як наслідок, тут завжди будуть крутитися "ділки від освіти", які будуть зацікавлені в отриманні цих коштів. Тому, будь-які питання централізації навчання вчителів, централізованої підготовки матеріалів для уроків, сертифікації в "ексклюзивних" сертифікаційних центрах, тощо, треба розглядати дуже обережно, пам'ятаючи в якій державі ми живемо та які бізнес-підходи тут домінують.

Окрім того, відсутність індивідуального підходу за онлайн-навчання обумовлена тим, що підготовка якісних онлайн-уроків чи лекцій на курсах, зазвичай потребує значно більшого часу. Як наслідок, оплата за однакового наповнення навчальної групи очевидно буде більшою. І щоб здешевити цю оплату, набираються навчальні групи з більшою кількістю учасників. А що вже говорити про навчання в школі чи виші, коли оплата роботи вчителя чи викладача ще за совковим підходом прив'язана до кількості учнів чи студентів та до кількості академічних годин, які цей вчитель чи викладач мають провести з групою. Може, вже на часі, в першу чергу розв'язувати це питання: відв'язати оплату праці вчителів та викладачів від кількості учньо-годин та шукати інші критерії оцінки якості та ефективності роботи вчителя. Можна зрозуміти застороги вчителів, бо в наших реаліях введення дистанційного навчання може ще й розглядатися через призму збільшення учнів у класах: а що, урок через комп'ютер, то чому його замість тридцяти дітей не проводити для 40 чи 50-ти.

І взагалі, будь-які новації в освіті у нас сприймаються із засторогою не через інертність чи не бажання, а через "звичну совковість" їх впровадження. І нова владна команда своїми діями щось не дуже розвіює ці застороги.

А щодо заробляння на освіті, то давайте на хвилину згадаємо 90-ті роки. Можливо, дійсно, зміни в країні потребували підготовки фахівців за певними спеціальностями. Але замість того, щоб піти стандартним шляхом, наприклад на юридичному факультеті класичного університету відкрити додаткову спеціалізацію з юриспруденції з митного права і перші три роки готувати юристів виключно за загальною програмою підготовки юристів, а на останніх двох курсах вже забезпечувати підготовку за спеціалізацією, йшли іншим шляхом: відкривали спеціалізований Виш під ДПС, що готував юристів з митного права, так, ніби це є абсолютно унікальний напрямок у юриспруденції, що не ґрунтується на загальних юридичних засадах. І, замість того, щоб готувати фахівців, що мають загальну базову освіту з певного напрямку людської діяльності, що забезпечить їх легку адаптацію у цьому мінливому світі, в голови студентів вкладалися постулати "унікальності та ексклюзивності" їх освіти в такому спеціалізованому виші :) І так, тепер Виш є, штат викладачів є, а ринкової потреби у випускниках в такій кількості немає. А Виш вже може бути національним, заслуженим, ... і не потрібним. І це непоодинокий приклад.

Тому, перед тим, як створювати будь-які нові структури "від освіти", що очолять "нові та перспективні напрямки, за якими майбутнє", потрібно дуже чітко прогнозувати їх потребу, перспективність існування та ресурси, необхідні для їх реорганізації чи припинення існування. Але це не про нашу державу, якщо поглянути на ситуацію з організацію та реорганізацію міністерств в уряді :)

petro.nepokupnyi
Petro Nepokupnyi

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації