Не секрет, що в СРСР основною спеціальністю у ВНЗ була інженер. Не вдаючись у детальний кваліфікаційний аналіз інженерних професій, зупинимося на двох основних, що переважають у промисловому виробництві: інженер-конструктор та інженер-технолог.

Якщо скористатися Вікіпедією, то основним завданням інженера-конструктора є розробка проєктів та виробів, формування технічної документації та участь в монтажі, налагоджуванні, випробуваннях і здаванні до експлуатації експериментальних зразків.

Інженер-технолог же вибирає обладнання, на якому слід здійснювати технологічний процес, формує оптимальні режими роботи та основні методи контролю якості, веде технологічну документацію. Він бере участь в проведенні експериментальних робіт з освоєння нових технологічних процесів і впровадження їх у виробництво, в організаційно-технічних заходах щодо своєчасного освоєння виробничих потужностей.

Тобто, загалом ці двоє інженерів у своїй діяльності доповнюють один одного, забезпечуючи процес від ідеї до масової реалізації.

А тепер, якщо звернутися до часів Брежнєва в СРСР, який зазвичай і є періодом для ностальгії усіх адептів "великой и могучей страны" можемо бачити суттєво іншу ситуацію - першу скрипку у виробничих процесах відіграють інженери-технологи, а діяльність інженерів-конструкторів виключно зводиться до підтримки наявних рішень. Власне, це і спричиняє розгляд тих часів, як "періоду застою", і водночас, викликає ностальгію в адептів. Чому ж так?

А тому, що все криється у самій ролі інженера-технолога - він працює в першу чергу з людьми: його завданням є підлаштувати технологічний процес під наявні трудові ресурси - їх можливості та кваліфікацію. Простіше кажучи: якщо в технологічний процес був включений умовний дядя Вася, який пішов у "тижневий запой" (а в СРСР тих часів безробітних не було), то процес мав бути налагоджений так, щоб це випадання умовного дяді Васі на тиждень не зривало цей технологічний процес. Або, якщо потрібно було влаштувати на роботу "за знайомством" на конвеєр у "якомусь поштовому ящику" умовного сина тітки Валентини (бо заробітна плата на підприємствах ВПК була завжди вищою), то "вищим пілотажем" було надати пропозиції по переформатуванні технологічного процесу та формуванні нового робочого місця, навіть якщо операція полягала з "перекладання деталі з місця на місце". І, за таких ситуацій, діяльність інженерів-конструкторів була не те що непотрібною, а навіть "шкідливою", бо могла вимагати підвищення чи зміни кваліфікації виконавців. Ще можна було миритися зі зміною процесів, які надходили "з Москви", але не могло бути й мови, щоб свої інженери-конструктори "вставляли палки в колеса налаштованим процесам".

Як наслідок, креативні інженерні кадри або шукали кращої долі в метрополії, або приймали "правила гри" на Батьківщині.

До того ж, оскільки в СРСР, як було сказано вище, основною спеціальністю ВНЗ була інженерія, то також зрозуміло, який клас інженерів отримував просування "по партійній драбині", що в той час також було просуванням і в адміністративному напрямку.

І ось, коли СРСР "почив у бозі", коли звичні технологічні зв'язки були порушені, низька кількість та якість інженерів-конструкторів і зіграла з нами злий жарт: маючи в наявності виробничі потужності не було креативності як в їх використанні, так і сміливості формування думки, що до цього процеси були "заточені" від доволі посередні за якістю та продуктивністю трудові ресурси. І, щоб не "принижувати почуття виборців", виробництва були або порізані на металолом, або демонтовані та продані, а пересічним Правобережжя було прищеплено думку про "руку Москви" у розвалі промислового потенціалу України, а пересічним Лівобережжя - про "націоналістів", що тягнуть країну до виключно аграрного існування.

Тому, перед тим, як ностальгувати про прекрасні часи в СРСР часів "застою", або говорити про "найкращу у світі інженерну освіту в СРСР" потрібно згадати, які інженерні кадри готувалися в українських вишах, які процеси формувалися та підтримувалися на виробництвах, якою на виробництві була роль інженерів за тих часів. І, загалом, ту Україну, яку ми знаємо зараз, для нас сформували "еліти", що у більшості своїй отримали інженерно-технологічну освіту, орієнтовану на виробництво часів "застою".

petro.nepokupnyi
Petro Nepokupnyi

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації