На жаль, сьогодні ми святкуємо виключно річницю прийняття маніфесту про співіснування владних еліт в Україні та правил вирішення їх суперечок, де народ України виступає виключно в ролі спостерігача попри задекларований принцип народовладдя. Очевидно, що цей маніфест закріпив статус-кво, який існував у 1996 році й не може вважатися стабільним протягом усієї новітньої історії України, оскільки ситуативні владні коаліції, розподіл сфер впливу та схеми отримання прибутку також не є стабільними. З цього випливає постійне бажання уточнити цей маніфест. Тому дійсну конституцію, як суспільний договір про співіснування мешканців України, ще потрібно написати.

Будь-які звинувачення в тому, що влада та населення «витирають ноги» об конституцію, випливають виключно з нерозуміння причин формування та підтримання існування цього документа у поточному вигляді: маніфест є виключно шаблоном процесів, який кожен з учасників може використовувати на власний розсуд для досягнення найкращих результатів. І тут зазвичай є «гра з нульовою сумою».

А формування суспільного договору можна буде починати тільки тоді, коли буде усвідомлено базове правило: твоя свобода завершується там, де починається свобода іншої особи.

petro.nepokupnyi
Petro Nepokupnyi

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації