19 травня 2020 року парламент приймає у першому читанні неоднозначний законопроект №2788-д, який дозволить «схрестити» фінансові та поштові послуги в одній держкомпанії — «Укрпошті». Банківські установи вже встигли висловити свою занепокоєність перспективами формування подібної структури. І мова не про те, що банки бояться конкуренції «у найдальших селах», про що заявляє пан Смілянський, їх більше бентежить відсутність адекватних вимог до цього «сільського банку». Мова не тільки про фінмоніторинг, але і про статистику, організацію кас, розкриття інформації про кредити, захист персональних даних, співробітництво з кредитними бюро та реєстром, Фондом гарантування вкладів і т.д.

Крім того, цей самий «поштовий банк» може стати справжнім тягарем для країни.

По-перше, необхідність скорочення обсягу держактивів — чи не головна вимога міжнародних інвесторів і стратегічне завдання України, що визнається усіма. Більше того, з огляду на ризики переростання економічної кризи у фінансову, стратегічно правильним було б скорочення обсягу майбутніх зобов'язань, а не навпаки. Тобто, на додачу до 300 млрд. зобов'язань держави за активи громадян ми хочемо додати ще не один мільярд? Крім того, стратегічним завданням України було скорочення участі держави у банківських активах до 25% вже до 2025 року. Однак націоналізація Приватбанку збільшила її до 60 %. А тут ще і «Укрпошта» на додачу…

По-друге, ситуація може бути інтерпретована як недобросовісна конкуренція на ринку, бо у поштового оператора будуть всі переваги для ведення бізнесу, а ось відповідальності — нуль. Більше того, законом не передбачено наявність ліцензії, ніяких вимог до капіталу, ліквідності тощо. При цьому, «Укрпошта» буде грати на одному ринку з іншими держбанками, зменшуючи дохідність кожного з них.

По-третє, можна згадати і про високий ризик відмивання грошей. Через низький рівень експертизи та фінмоніторингу, «Укрпошта» ризикує породити серйозну проблему — відмивання грошей. Банки роками вибудовують схеми відстежування коштів і витрачають на це колосальні бюджети. Навряд чи «Укрпошта» здолає цю «науку» у найкоротші терміни.

Ще один аргумент не на користь «Укрпошти» як банку — це її співпраця з «УкрКарт», яка не лише сама фігурує у кримінальних справах, але й черговий її кінцевий бенефіціарний власник Ігор Фісун теж людина з темним минулим. «УкрКарт» уже давно зарекомендувала себе якісною «прокладкою» для виведення коштів. І мова йде не просто про домисли, а про конкретні кримінальні справи, перелік яких знаходиться у відкритих реєстрах. Усі вони так чи інакше пов'язані з Олексієм Омеляненко, який довгий час був власником «УкрКарт». Ще з 2016 року він фігурує одразу у кількох кримінальних справах.

Наприклад, у межах кримінального провадження № 42014100000000598 був проведений обшук квартири голови правління «УкрКарт». Йдеться про вчинення групою осіб злочину, а саме вимагання та зловживання повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Є у єдиному реєстрі і провадження №12015100040006353, у межах якого глава «УкрКарт» підозрюється у використанні свого службового становища для перерахування 4,2 млн грн «Укртранс-Груп ЛТД» за розробку ПО і т.д. У базах чимало всього, що пов'язує «УкрКарт» з відмиванням грошей, виведенням коштів закордон, ухилянням від сплати податків. Звісно, це не додає оптимізму у банківському майбутньому «Укрпошти».

Тож чи так нам потрібно плодити черговий державний банк із сумнівним призначенням, сумнівними задачами та сумнівним бекграундом? Нам мало державних банків? Нам мало фінансових проблем? Нам мало проблем у самій «Укрпошті»?