Під час нещодавньої прес-конференції президента В. Зеленського піднімалося і питання майбутніх виборів місцевого самоврядування, що мають відбутися в Україні восени цього року. Не зважаючи на те, що неодноразово обговорювалася можливість їх перенесення через пандемію коронавірусу, однак поки що всерйоз на державному рівні про це не говорив ніхто. Більше того, у правлячій партії «Слуга народу» обговорюють проведення партійних праймеріз для висунення кандидатів на ті або інші посади під час виборів місцевого самоврядування. Сам Зеленський цю ідею публічно підтримав, заявивши, що у праймеріз СН перед виборами міського голови у м. Києві зможуть взяти участь усі бажаючі.

Отже, ситуація по тому, хто поведе СН на вибори у столиці поки до кінця не прояснилася, і, схоже, кандидат буде офіційно визначений через механізм праймеріз. Водночас, потенційний перелік учасників цього змагання – не безмежний. За великим рахунком, зараз серйозно обговорюють лише декілька кандидатів, що можуть потенційно представляти президентську партію у Києві.

На даний момент у медійному просторі фігурує, здебільшого, 4 прізвища. Серед них називають екс-главу Офісу Президента А. Богдана та нардепа О. Дубінського. Хоча думаю, що ці дві кандидатури навряд чи можна розглядати всерйоз.

Богдан ніколи не займався власне публічною політикою. Він завжди займав виключно адміністративні пости як у Кабміні, так і у інших владних структурах. Публічний імідж Богдана має одну серйозну ваду – асоціації з одіозним олігархом І. Коломойським, адвокатом якого він свого часу був. Власне, не факт, що сам Богдан зацікавлений балотуватися на пост міського голови. Поки що версія про його участь будується виключно на його власній відповіді на запитання про можливість участі у виборах, що це «було б цікаво». Водночас, сам Богдан схильний до неоднозначних, епатажних заяв, які не стільки покликані щось ствердити, скільки викликати суспільний розголос. Схоже, «участь у виборах» — це чергова провокація Богдана, не більше.

З Дубинським теж все досить просто. Він має дуже одіозну репутацію у суспільстві, асоціюється з тим же Коломойським, ,І крім того, має імідж «антизахідного» політика, який сам і підтримує, закликаючи до оголошення дефолту та зупинення співпраці з МВФ. Для міста двох майданів – це явно не той імідж, з яким варто балотуватися на виборах. Мабуть, усі ці заяви про участь – це елемент прихованих для широкого загалу торгів, які не матимуть особливих наслідків.

Фактично, серйозних партійних кандидатур – дві. Це нардепи О. Ткаченко та М. Тищенко. Варто нагадати, що кандидатура Ткаченка обговорюється в якості потенційного міського голови столиці ледь не з перших днів президентства Зеленського. Навіть розказували про начебто «готові» укази про його призначення Головою КМДА замість В. Кличка, однак поки що це до жодних результатів не привело. Мабуть, на те є свої причини, серед яких – непрості особисті зв'язки. По-перше, це все той самий І. Коломойський, на каналі якого "1+1" працював Ткаченко. Так або інакше, цей факт все одно буде впливати на рішення президента, котрий нещодавно був змушений піти на остаточний розрив з одіозним олігархом, підписавши т.зв. «Антиколомойський закон». Очевидно, ніхто не хоче посилення Коломойського, шляхом «передачі» йому Києва. Це, до речі, стосується і названих вище потенційних кандидатів.

На цьому тлі поступово покращує свої позиції нардеп М. Тищенко. Звісно, не особливо йому на користь пішов скандал із рестораном «Велюр», який, за свідченням журналістів, працював під час карантину, однак сам факт «копання» під Тищенка (а кожному зрозуміло, що збір відповідних матеріалів для журналістського розслідування вимагав чимало часу та зусиль, а також «наводок») – індикатор того, що хтось вважає його «серйозним гравцем». Мабуть, найбільший плюс Тищенка – його рівновіддаленість від різноманітних груп. Він точно не зв'язаний з Коломойським, фактично, єдиний із обговорюваних столичних «слуг». Він не має і інших олігархічних контактів, бо не взаємодіяв з олігархічним бізнесом (а сам був досить успішним бізнесменом) та не займав державних посад. Очевидно, з точки зору президента від може вважатися непоганою противагою до груп впливу, які склалися у Києві. Очевидно, це і робить Тищенка кандидатурою, про яку все більше говорять у публічному просторі як про потенційного кандидата у міські голови.