Я ні на мить не сумніваюся що більшість українців в складі Червоної армії були нормальні, адекватні люди. Що вони любили Україну і суб'єктивно вважали що воюють за неї, що захищають її від зла нацизму.
Але об'єктивно вони, без власної на те волі просто так обставини склались, служили зовсім не Україні а злочинному режиму Сталіна який був нічим не краще за режим нацистів. І не ніс Україні ніякої волі, а лише нове завоювання.
В той самий час на протилежному боці фронту тисячі українців які пішли воювати проти СРСР в складі дивізії «Галичина». і більшість з них були нормальні, адекватні українці. І більшість з них теж любили Україну і щиро вважали що воюють за неї, захищаючи її від зла більшовизму
Але об'єктивно вони служили злочинному режиму Гітлера який не був нічим краще за радянський. І не ніс Україні ніякої волі, а лише нове завоювання
І от виникає в мене таке крамольне запитання: якщо по суті між ними немає ніякої різниці, то чому українців з одного боку лінії фронту ми вважаємо героями і захисниками, а українців з іншого злочинцями і зрадниками? Чи не правильніше було б ставитись до перших і других однаково?
