В своїй боротьбі за побудову на місці України такої собі Росії 2.0 приховані українофоби намагаються нав'язати суспільству дві абсолютно брехливі тези:
1. Якщо людина прихильна до української мови і культури(особливо якщо радикально-агресивно прихильна), то вона начебто автоматично є радикальним критиком влади, шукачем «зради», просто дурною і нерозумною у цій сфері.
Виходить неправдиве протиставлення «Умный адекватный русскоязычный VS глупый украиноязыный радикал-популист»
Хоча насправді прихильність до української мови нічого не каже про провладність чи опозиційність людини. Безліч нерозумних горе-критиків говорять російською і самі фактично виступають проти української мови(як от Арестович чи Юрій Романенко), безліч прихильників української культури і зокрема українізації навпаки займають дуже конструктивні позиції щодо ситуації в країні
Поділ «зрада/перемога» НЕмає нічого спільного з поділом на україніізаторів і прихованих русифікаторів. Це зовсім перпендикулярні речі які між собою ніяк не корелюють
2. Друга теза ще неадекватніша за першу. Нам намагаються нав'язати думку що прихильна до української мови і культури людина автоматично є якимсь расистом чи ксенофобом(або як мінімум що всі ксенофоби і расисти прихильні до української)
Виходить протиставлення «русскоязычный либерал VS украиноязычный ксенофоб».
Фактично це не просто брехня, це пряме цитування російського телебачення і зокрема самого Кисельова
Знову ж таки в реальності серед расистів і ксенофобів є і затяті українізатори і люди яким українська мова і культура абсолютно неважливі і які самі вважають «русский язык нашим, неотъемлимой чатсью Украины». Аналогічно і серед лібералів є і преші і другі
