Я правильно розумію, що велика кількість моїх співгромадян відмовляє всім білорусам у праві на повстання лише через те, що лідери в них не такі, як нам кортілося б?

Повстання проти тирана, проти несправедливості та свавілля — це закономірність. Так було в Україні (двічі), в Грузії, у Вірменії.

Десь люди після цього обирали Саакашвілі, десь Пашиняна. В Україні — Ющенка та Порошенка.

Ми захистили демократію в 2014-му році для того, щоб 2019-го народ підніс на найвищу посаду в країні Зеленського. Для того, щоб робити помилки та набивати гулі. Як нація, як народ. Як громадяни.

Не за вказівкою тирана, який навіть тираном не став.

А самостійно.

Так вже сталося, що ми були перші, хто спромігся з кров'ю виперти загарбника та колаборанта з власної країни. Так вже сталося, що ми виявилися готовими до цього. Мали хоч якусь опозицію. Мали підтримку та солідарність.

Білоруси нічого цього не мають. Вони роблять лише перші кроки, які не факт що взагалі призведуть бодай до якогось результату. Але за білорусами рано чи пізно підтягнуться й інші в'язні тюрми народів.

Не підтримувати підняття національної свідомості та гідності в сусідів лише через те, що ви вважаєте їхніх тимчасових лідерів (згадайте Тягнибока, Кличка та Яценюка) не такими, які потрібні Україні — це якось трошки по-російськи, вам не здається?

Ви зараз нагадуєте мені деградантів, які розповідають, що Росія анексувала Крим та розпочала війну на Донбасі саме через Майдан, а не тому що це сама по собі Росія така і це її людожерська сутність.

За шість років після Майдану українська гідність, здається, обмежується лише своєю хатою скраю. Але так тільки здається.

Народ Білорусі має право на власний вибір. І для нас честь його підтримати.

Слава Україні. Жыве Беларусь.