Вже не вперше бачу у стрічці (сьогодні — у зв'язку з відкриттям мосту біля Станиці Луганської) думку, ніби якісь «ми» якимись діями зі сторони України можемо зробити так, щоб якісь «вони», маються на увазі люди з окупованих територій — Криму, Луганської/Донецької областей, «захотіли до нас повернутися».

По-перше. Це твердження вже несе в собі дуже небезпечну помилку. Бо виходить, що жителі окупованих територій самі захотіли відділитися від України, бо в нас тут погано живеться.

Ні. Окупована територія тому й є окупованою, що її було вихоплено силоміць. Ні, це не сепаратистський уряд. Це уряд окупантів, який отримує накази з Москви. І який має єдиний визначений спосіб заміни. Знову за наказом з Москви.

Ні. Різниця у рівні життя не є і не могла бути причиною якогось дрейфу населення в бік Росії. Бо рівень життя в сьогоднішній Україні особливо не відрізняється від російського. А якщо це було б справжньою причиною якихось подій, то Донбас би не до Росії прагнув, а до ЄС.

По-друге, приклад ГДР та ФРГ, які змогли об'єднатися лише під час краху совка, вже неодноразово наводили.

Ми не мусимо надавати суб'єктність тим, в кого її немає. Населення окупованих територій зараз — об'єкт в руках Кремля. Окуповані території утримуються, спонсоруються, споряджаються військовими технікою, боєзапасом та особистим складом з Кремля.

Якщо ми фокусуємося не на тому, що Донбас та Крим знаходяться під російським воєнним чоботом, а на будь-яких інших клопотах (вибори на окупованих територіях, розведення військ, черезмірна турбота), ми надаємо окупованим територіям суб'єктність.

Ми виводимо Росію за дужки будь-яких процесів. Ми визнаємо, що війна має якісь внутрішні причини. Ніби її розпочав гордый народ Донбасса, а не громадяни рф диркін-стрєлков та моторола.

Просто приберіть РФ з рівняння по-справжньому — і українське військо протягом тижня відновить територіальну цілісність. До того часу годі й чекати на якісь методи пряника та «вітрини».

Так, ми не маємо права забувати про своїх громадян. Ми не маємо права забувати про окуповані Донецьк, Луганськ та Крим. Але існують міжнародні закони, які визначають, хто несе відповідальність за людей на окупованих територіях. Ми маємо відновити кордони. Відновити віщання українських телеканалів та радіо. Відновити (не менш ніж за кілька років) виборчий процес. Але все це має бути після.

Спершу боротьба за територію. Потім — боротьба за уми.

Як би гірко не було це визнавати, але по-іншому не вийде.

Бо по-іншому — це завжди за сценарієм Кремля. І мені дуже сумно, що нова влада грає за цим сценарієм.