site.ua
olexiy.moseyko
Олексій Мосейко
член клубу

Я поспішав зранку в універ. Викладач біохімії був суворий, двері в кабінет зачинялися рівно о восьмій. Я йшов хвилина в хвилину, як раптом мене щось зупинило. Я почув пісню, яка в прямому сенсі мене зачарувала. Біля гуртожитку, повз який я проходив, стояла «Таврія» і з неї лунала пісня Тараса Чубая «Вона». Я почув її вперше. Я присів на лавочку і прослухав до кінця, сподіваючись, що за нею заграє щось подібне, але ні, далі грала якась російська попса. На пару я вже запізнювався і тому пішов пити дешеву каву в їдальню. Цей ранок я пам'ятаю досі. Він перевернув моє світосприйняття.

І я, і моя дружина навчалися в російських школах, у нас були зовсім різні вчителі і різні підходи до викладання, але чомусь, а ні вона, а ні я недолюблювали російську літературу і зачитувалися українською. Банальна шкільна програма з української літератури викликала зацікавлення. Чому? «У мене була хороша вчителька з української» - каже дружина. У мене теж була «хороша вчителька», але російську мову та літературу об'єктивно викладали не такі вже й погані люди.

Я ріс у повному російському культурному полі. Навколо мене була російська мова, міфи про подвиги та Путін, якого ми школою зустрічали на проспекті та махали російськими прапорцями, чекаючи коли він проїде. Я навіть встиг в першому чи другому класі вивчити віршик про Леніна. Будучи дитиною я тільки один раз почув українську на вулиці. Це мене так здивувало, що я пам'ятаю цей день донині.

Одна пісня змінила моє життя, мій світогляд. Як так? Вірніше вона поставила крапку в життєвих цінностях, пріоритетах.

Як так відбувається, що підлітки з ДНР їдуть в Маріуполь на концерт «Океан Ельзи». Як так відбувається, що молоді курсанти в Криму співають гімн, коли їх старші побратими, а можливо і їх батьки, складають зброю і переходять на бік ворогу.

І всі ці окремо взяті випадки виглядають такими, що не піддаються логіці, але в дійсності логіка в цих подіях є: Україну захоплюють українці.

Не дивлячись ні на мільйони рублів, ні на куплених журналістів, ні на танки Україна наповнюється українським змістом і цей процес не зупинити, а ті, хто протистоять йдуть на смітник історії.

Зовсім скоро українська мова буде лунати на сході країни і не через державну політику, а скоріше всупереч їй. Цей процес природній, він не може бути пришвидшений, але через власну природність він невідворотній та фатальний.

Ми приречені жити в українській Україні, бо іншої України не може існувати.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація