Наскільки цікавими і важливими можуть бути соціальні науки стає зрозуміло з виступу Дена Аріелі на Тедх івенті. Його виступ присвячено мотивації — основи практично будь якої творчої діяльності. Цей виступ настільки чудовий, що я раджу його послухати. Але основні моменти варто відмітити. Отже, класична економіка загалом вважає, що людина — це великий пацюк. Ви додаєте грошей, продуктивність зростає. Грошей, ресурсів, технології не вистачає — продуктивність падає.

Тобто, в ідеальному світі всі люди прагнуть пити мохіто на пляжі, і відчувають гостру нехіть до будь-якої роботи. Але їм потрібні гроші, тому вони змушені працювати (однак при цьому вони продовжують відчувати гостру нехіть, і як тільки вони заробляють достатньо грошей, то відразу умотують на далекі пляжі в пошуках мохіто).

Звісно, дана модель дуууже спрощена і скажімо люди які ходять у гори, в неї не вписуються зовсім. Дійсно, люди лізуть в гору, в холоді, з загрозою життю для того щоб піднятись на вершину ( і тут же спуститись). Це більше схоже на покарання ніж на відпочинок. Але єдине, що ці люди хочуть після спуску — це піти в наступний похід! Хіба це не дивно?

В мене є ще один контрприклад : українська наука. Навряд є щось більш суперечливе до «моделі мохіто» ніж доля українського науковця.

І Аріелі робить закономірний висновок, що мотивація залежить не лише від грошей, є ще щось крім мохіто. Досягнення, звершення, пересилення труднощів, визнання — все це важливо для мотивації.

Інша історія: його студент після випуску став помічником банкіра з волстріт. Перед великою угодою про злиття двох фірм йому потрібно було підготувати презентацію. І він поставився дуже відповідально, працював декілька тижнів понаднормово, використав свої знання з статистики і зробив чудові естетично красиві графіки. Йому самому дуже сподобався результат, він знав, що це хороша робота. Він відіслав роботу своєму босу, і той сказав: чудова робота, але угоду скасовано. Результат — відчуття повної спустошеності. Причому з функціональної точки зору все було добре: він зробив чудову роботу, цого бос це зрозумів, він точно міг очікувати підвищення, відміна угоди не була в його владі. Він повернувся до роботи, але просто не міг змусити себе працювати як раніше. Чогось бракувало.

Це щось (мотивація) зацікавило Аріелі і він придумав експеримент. Експеримент зі збирання лего біоніклів за гроші. Отже, людям, що приходили в їх центр пропонували 3 $ ( тобто біля 80грн) за першого робота. Потім питали, чи хочете ви зібрати ще одного? Якщо відповідь була ствердна, то першого виставляли у ряд на поличку. Всі могли бачити ряд ваших біоніклів. За другого платили 2.7 $, потім 2.3$ і т.д. ідея була виміряти, коли люди кинуть збирати роботів, бо їх час дорожче ніж ті гроші, що вони отримують. Друга постановка була «сизіфова». Було два набори і коли ви закінчували збирати з одного набору деталей вам давали інший, а перший розбирали до деталей. І потім повертали вам для збору наступного ( якщо ви бажали продовжувати). І це на думку Аріелі є головним елементом демотивації — беззмістовність роботи. Спробуйте зараз зупинитись і подумати: скільки зібрали б ви? А як ви думаєте скільки в середньому збирали люди в першому і другому випадку?

Відповідь 11 і 7. І що цікаво, коли людей просили оцінити ці числа розрив був набаго менше (8 — 7). Тобто люди суттєво недооцінювали мотиваційний ефект.

Інший експеримент був таким: люди підписували лист своїм ім'ям (важливий момент) і шукали в тексті повторювані літери.

60f7324122985.png

Після закінчення вони приносили листи організатору, той дивився, казав «Хмм, ага», і платив гроші. А потім питав, чи хочете взяти ще лист за меншу ціну (як і у експерименті з лего).

В другій постановці він просто клав лист поруч на столі і вимоги підписувати листи не було. В третій постановці він відразу відправляв лист у шредер...

Як ви думаєте які були результати? Ось вони далі.

Unknown-2

Тобто, для демотивації достатньо просто ігнорувати — результати постановок 2 і 3 дуже схожі. Але навіть проста увага (насправді листи не перевірялись) дає значний приріст.

І я подумав, що це не надто якісний експерименти. Йому потрібно було звертатися до експертів. По перше, треба було змусити людей писати пояснювальну записку до зібраних біоніклів, за гостом 1967 року. Потім, окремо обґрунтувати наукову новизну і інноваційність, платити в гривнях ( 3 грн). Але під час розрахунку давати 80%. Ще можна заборонити використовувати окремі деталі, але повідомити про це після збірки робота. Хороший ефект має наявність групи осіб поруч, які копіюють ваших біоніклів і отримують за ті ж гроші. Тобто, є ще велике поле досліджень, де ми дійсно можемо бути на вістрі передової науки.

Цікавий момент : деяким людям подобається лего. І вони природно мають збирати більше фігурок. В першому експерименті це дійсно видно. Але в другому всі збирали майже однакову кількість! Тобто демотивація беззмістовністю працює на всіх.